Кожна п’ята калорія, яку ми споживаємо, перетинає мінімум один міжнародний кордон, і це на 50 відсотків більше, ніж 40 років тому. На країни з низьким і середнім рівнем доходу припадає майже третина світової торгівлі продовольством, яка забезпечує дуже значну частку доходів і добробуту, вважає головний економіст Продовольчої та сільськогосподарської організація ООН (ФАО) Максімо Тореро, пише agronews.ua.
Дуже вразливі до уповільнення товарооборотів країни, які залежать від імпорту продовольства, особливо якщо їх валюта послаблюється, як це відбувається зараз, йдеться у повідомленні.
“Слід запобігти введенню політики «розорення сусіда», яку, у вигляді підвищених експортних мит або прямої заборони на експорт, практикували деякі країни під час глобальної кризи цін на продовольство в 2008 році. Такі заходи ведуть до дзеркальної реакції і погіршують становище для всіх, не тільки для малих торгових партнерів. Відкрита світова торгівля продовольством допомагає підтримати функціонування збуту на продовольчих ринках. Насправді, стабілізувати світові ринки продовольства допоможе тимчасове зниження заборонних імпортних тарифів, нетарифних торговельних бар’єрів і податків на додану вартість. Нам потрібно, як мінімум, перейняти у лікарів їх клятву Гіппократа”, – вважає економіст ФАО.
Парадокс феномена глобального голоду полягає в тому, що, не дивлячись на свою діяльність, дрібні фермерські господарства в сільських районах країн, що розвиваються стикаються з непропорційно високим ризиком нестачі продовольства для себе самих, а головною причиною є низький рівень доходу.
“Ми бачили це під час закриття кордонів в Західній Африці в період кризи Ебола, – що обмеження пересувань і перекриття доріг перешкоджають доступу фермерів на ринки – як для закупівлі ресурсів, так і для продажу продукції. Це також веде до обмежень в наявності робочої сили в пік сезону. В результаті, свіжа продукція накопичується, не реалізується, що веде до втрат продовольства, а ті, хто його виростив, втрачають дохід”, – зауважує він.
До сих пір ФАО спостерігало хвилю панічної закупівлі продуктів тривалого зберігання. В Італії попит на борошно підскочив на 80 відсотків. Підвищеним попитом користуються консерви. І в той же час, в силу психології та обмежень на пересування, складніше виявляється продати свіжу продукцію і рибу, так як і те, й інше важче зберегти для майбутнього споживання.
“Так що ж робити? Важливі тимчасові грошові виплати малозабезпеченим фермерам, а також дотації на відновлення виробництва. Банки повинні відмовитися від комісій по фермерських кредитах і продовжити терміни погашення; щоб допомогти залишатися на плаву дрібним і середнім агропромисловим підприємствам, а також їх робочій силі, можна здійснювати вливання капіталу в сільськогосподарський сектор. У період надзвичайного стану уряду можуть вести у дрібних фермерів спеціальні закупівлі сільськогосподарської продукції на створення надзвичайних стратегічних резервів для гуманітарних цілей”, – радить експерт.
Дії Китаю по ізоляції міста Ухань дають деякі уроки. Була знову введена «овочева кошик», придумана в 1988 році, завдяки якій жителі міста отримують доступ до свіжих і поживних продуктів, а приміські ферми поблизу – допомогу. У деяких провінціях місцеві органи влади відгукнулися на проблему зниження пропускної здатності на бойнях, централізувавши всю діяльність і сплативши витрати на охолодження продукції, щоб підтримати функціонування тваринництва і залучити його до досягнення кінцевої мети – забезпечення продовольством тих, хто не може покинути свої будинки.