Не зважаючи на те, що соя володіє азотфіксацією, вона все ж потребує додаткового підживлення. Норми внесення мінеральних добрив встановлюють в залежності від вмісту поживних речовин у ґрунті та рівня запланованого врожаю. Про це йдеться в оприлюдненому списку рекомендацій НААН щодо вирощування пізніх ярих культур в умовах війни та обмежених ресурсів, пише agronews.ua.
«На формування 1 тонни зерна (з відповідною кількістю побічної продукції) рослинам в середньому необхідно 60-75 кг азоту, 12-17 кг фосфору, 18-25 кг калію, 12 кг кальцію, 6 кг магнію, 14 кг сірки, 350 г заліза, 85 г марганцю, приблизно по 80 г цинку та бору, 50 г молібдену, 30 г міді», — зазначають експерти.
Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої відбувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини засвоюють лише 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. Основна частина макроелементів поступає в рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу зерна — 80% азоту, 80% фосфору, 50% калію.
На початкових фазах росту (від сходів до гілкування) рослинам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню більшої кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом.
До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію в 1,5 рази більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору. Проте найбільшу кількість калію рослини використовують у фазі формування бобів і наливу зерна.
Для забезпечення потреб рослини в азоті перш за все необхідно застосовувати бактеріальні добрива, ризоторфін. Обробляють насіння в день сівби. На 100 кг насіння використовують також 0,6 л води. Висівають оброблене насіння в той же день, так як при тривалому зберіганні життєздатність бактерій різко зменшується. Приріст урожаю зерна сої від ризоторфіну становить 0,3-0,4 т/га.
Під час сходів і впродовж тижня після сходів проросток використовує поживні речовини з насіння. Внесення високих норм азоту до сівби пригнічує розвиток бульбочок. Найбільше азоту соя засвоює від фази бутонізації до цвітіння, коли інтенсивно наростає вегетативна маса. У цей період фіксація атмосферного азоту максимальна. Значна частина азоту використовується при наливі зерна. Під час наливу азот також поступає в зерно з інших органів рослини.
Норми мінеральних добрив встановлюють залежно від вмісту поживних речовин в ґрунті, рівня запланованого врожаю тощо. Фосфорні і калійні добрива (P45-60К45-60) вносять під зяблеву оранку. Азотні добрива, як правило, при дотриманні вимог агротехніки і створенні оптимальних умов азотфіксації з повітря, не застосовують. Стартову дозу азоту (N20-30) вносять під культивацію лише на бідних ґрунтах та після гірших неудобрених попередників, а повну норму (N60-90) вносять у випадку неефективної роботи колоній бульбочкових бактерій.
Читайте також: Сільське господарство в умовах війни: як залучити фінансування.