Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Про це повідомляє Земельний фонд України, пише agronews.ua.
В роз`ясненнях, що містяться в п.9 Постанови No20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.
В силу ст. 22 ч. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
Відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до законів, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно до ст. 8 ч. 1 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. No 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 ЗУ від 19.09.1991 року N 1576-ХІІ «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Відповідно до ст. З Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14- річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.
Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.
Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).
У відповідності до ст.1 ч.4 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство діє на основі Статуту.
У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. No7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду визнання за нею право на успадкування участі в діяльності ФГ як голови цього господарства, визнання за спадкоємцем право на частку майна статутного капіталу господарства
Таким чином, спадкоємець має законні сподівання на отримання всіх без винятку майнових прав ФГ, а також на частку у статутному капіталі ФГ, у порядку спадкування після смерті засновника ФГ.
З моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи за Законом України «Про фермерське господарство» право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим спадкоємцями останнього.
Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права.
Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі No 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).
Тому право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ, не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.
Право постійного користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) фермерське господарство.
Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.
Оскільки після проведення державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває останнє, то смерть засновника фермерського господарства не породжує у спадкоємців такого засновника права успадкувати право постійного користування земельною ділянкою, яку засновник отримав для ведення зазначеного господарства та створив (зареєстрував)
Разом із тим, спадкоємець, після набуття прав як голови ФГ має право у встановленому законом порядку звернутись до відповідних органів, щодо переоформлення права постійного користування землею на ФГ.