Українські виноградарі скаржаться на скорочення площ під виноградники. Через кілька років українська виноробна галузь може зникнути. Про це інформує «Голос України».
Виноробна галузь сьогодні переживає найскладніші часи за останні 30 років, — переконані вчені кафедри економіки промисловості Одеської національної академії харчових технологій Наталія Яблонська та Світлана Крупіна. — За останні десять років обсяги виробництва вина впали удвічі!
Найперша проблема тут — скорочення площ під виноградниками. Дуже великих втрат завдала анексія Криму, де ми залишили 40 відсотків виноградників, і на материку мали менше 49 тисяч гектарів. Але за п’ять останніх років і ці площі скоротилися ще на чотири тисячі гектарів.
Нагадаємо, держпідтримка садівництва, виноградарства та хмелярства знову під питанням.
Це зумовило дефіцит виноматеріалів. Їх доводиться імпортувати, а це призводить до відтоку валюти за кордон.
Основні причини цієї негативної тенденції відомі. По-перше, це відсутність державної підтримки галузі. Річ у тім, що виноградарство має тривалий цикл виробництва.
– П’ять років треба чекати лише на вступ виноградника у фазу плодоношення, – пояснює доцент академії Наталія Яблонська. – Ще два роки – на те, щоб із ягід можна було робити ординарне вино. А для виробництва марочного вина, шампанського та коньяків – набагато довше. Скажімо, для витримки коньяків – майже 50 років. Словом, віддача можлива щонайраніше на восьмий-дев’ятий рік після закладки виноградника.
Нагадаємо, що вина на полицях в 3 рази більше, ніж існує виноградників.
На закладку гектара потрібно 10 тисяч доларів. А якщо в господарстві — десять гектарів?.. «В сьогоднішніх злиднях ми таких грошей не маємо», — скаржаться фермери.
— Виноградарству й виноробству вкрай потрібні довгострокові інвестиції, — підсумовує кандидат економічних наук Світлана Крупіна. — Без них галузь приречена на стагнацію.
Галузь, тим часом, орієнтована на експорт, що в наших економічних умовах напрочуд важливо, і бюджетоутворювальна. У 2018 році винороби експортували 4,7 млн декалітрів вина на суму понад 40 млн доларів і тільки на кілька мільйонів менше — торік. Два роки тому перерахували в Держбюджет 1,7 млрд грн, минулого року — 1,4 млрд, а прогноз на цей рік — ті ж 1,7 млрд грн.
Також учені звертають увагу на проблему закупівлі виноградних саджанців.
— Розірвався зв’язок між наукою та виробництвом, і багато підприємців почали купувати саджанці в Європі, — розповідає Наталія Яблонська. — Але ці саджанці частенько низькопродуктивні, а головне — не адаптовані до наших теруарних особливостей. Це раз по раз провокує захворювання насаджень, що негативно впливає і на якість сировини, і на собівартість вина.
Учені нагадують: у нас є власні інститути з вирощування саджанців, які готові забезпечити внутрішній ринок придатною для нашого клімату розсадою. У Херсонській області це — ТОВ «Агрофірма «Радгосп Білозерський», а в Одеській — Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені Таїрова», Дослідне господарство цього ж ННЦ і ще ТОВ «Виноград-Одеса».
На жаль, якщо в 2014 році ми виробляли майже 4,5 млн щеплених саджанців, то сьогодні — ледве мільйон. Розсадництво працює переважно на великих виробників, агрономи ж невеликих винарень нової хвилі часто не знають і куди звернутися. Дехто навіть… хвалиться тим, що купує саджанці за кордоном.