Золото під ногами: Україна по крихтах відновлює давні традиції вирощування трюфелів | AgroNews
        
        
        
        
        
        
              
              
        

        
        
        
        
      
        
              

        
        
    
    
        
        

Золото під ногами: Україна по крихтах відновлює давні традиції вирощування трюфелів

dzhyga.jpg

У світі є окремі види продуктів харчування, які завжди були елітними, через відсутність їх масового виробництва – це чорна ікра, м'ясо окремих видів риб та ракоподібних. Чільне місце в цьому списку, безперечно, займає і такий вид грибів, як трюфель. У Європі активно збирати ці гриби для вживання в їжу почали ще в епоху Відродження. Зараз, завдяки вишуканому смаку, попит на трюфелі увесь час зростає. Ресторани готові платити великі гроші за цей продукт.

Цього літа в українських ЗМІ наробила галасу історія про фермера Олександра Джигу з Вінниччини, який вирішив зайнятися вирощуванням коштовних грибів в Україні, інвестувавши в створення власної ферми.

Agronews зв’язалося з Олександром телефоном, щоб розпитати у нього про загальний стан трюфельного промислу в Україні, та перспективи його майбутнього розвитку. Виявилось, що він зараз за кордоном переймає провідний досвід з вирощування трюфелів у європейських та азіатських колег. Пан Олександр люб’язно відповів на наші запитання, а також, розповів про важливі події, які найближчим часом стануться в галузі культивації трюфелів України.

Пане Олександре, наскільки сприятливими в Україні є умови для розвитку трюфельного промислу?

В Україні сьогодні є всі умови для розвитку трюфельної галузі. У нас на сьогодні, єдиний трюфель, який занесений до Червоної книги – це чорний літній трюфель, який найбільш дешевий і не цікавий для реалізації, тому в цьому питанні перепон нема.

Наступний плюс, це те, що зараз державою впорядковується законодавство щодо дикорослих рослин, для експорту яких є всі умови. Ще один позитив – це те, що на сьогодні в Україні немає квот на експорт трюфеля, на відміну від інших сільськогосподарських культур.

В Україні є давні традиції вирощування трюфелів. Ще за царських часів місцеві поміщики заклали на наших землях плантації цих коштовних делікатесних грибів.

Крім того, розвиток трюфельного промислу – це можливість заробити для людей, зберегти ліси, а не вирубувати їх, коли на цьому заробить невелика купка не чистих на руку чиновників.

Наскільки розвинене виробництво трюфеля в Україні на сьогоднішній день?

У нас є місцевості, де росте дикорослий трюфель – це Закарпаття, Чернівецька, Львівська, Рівненська, Тернопільська, частково Хмельницька області. Промислова заготівля дикорослих трюфелів в Україні не розвинена.

Крім цього, у нас залишились плантації колишніх поміщиків. Вони сконцентровані в центральній і південній Україні – на Черкащині, Вінниччині, Хмельниччині, Одещині і Херсоні.

На сьогодні, тема вирощування трюфелів в Україні піднімається. Мені відомо, що крім нашого господарства, яке займається збиранням грибів на колишній поміщицькій плантації, цим промислом по всій Україні займаються вже близько 50 осіб. Це ті люди, які або відшукали старі плантації, або вже працюють щоб закладати власні. Хтось бере матеріал за кордоном, хтось бере місцевий трюфель для розмноження.

Буквально цього літа українські ЗМІ писали про те, що ви крім збирання трюфелів заклали нову плантацію трюфелів, як у вас йдуть справи?

Ми заклали плантацію площею 1,5 гектарів. Наступної весни плануємо збільшити площу ще на 1,5 гектари. Таким чином, загальна площа складе 3 гектари. На отримання першого врожаю піде чотири роки, плануємо отримати перші гриби у 2021 році.

Чи є в Україні попит на трюфелі, і чи є запити на продукцію з-за кордону?

Ринок трюфеля сьогодні у нас ще не сформований. У нас вже є ресторани, які мають досить великий попит на трюфелі. Зокрема, одна з українських мереж із семи ресторанів на тиждень готова брати 15 кілограмів трюфеля. Єдина умова, це щоб товар надходив на постійній основі. Інша мережа ресторанів хотіла отримувати 10 кілограмів на тиждень, але ми були змушені відмовити, бо у нас поки що нема стабільного об’єму, так як сьогоднішній наші плантації не інтенсивного типу.

В основній масі внутрішньоукраїнський попит поки що задовольняється за рахунок імпорту.

Водночас нещодавно на нас вийшли італійці та іспанці. Ці країни зараз займають передові позиції у світі у цій галузі. Вони зацікавлені в тому, щоб розвивати наш ринок. Оскільки Україна разом з іншими пострадянськими країнами є дуже перспективною з точки збільшення споживання трюфелів. Також, вони бачать в нас перспективу вирощування трюфелів, і в майбутньому хотіли б купувати у нас ці гриби.

Зараз європейці допомагають нам у створенні професійної асоціації, яка повинна з’явитися найближчим часом.

Також, вони запросили мене стати почесним членом асоціації виробників трюфеля Іспанії. Познайомили нас з Urbani Tartufi – одним з найбільших закупників і продавців трюфеля у світі.

У січні наступного року всі люди з України, які закладають, чи планують закладати плантації трюфелів, чи їм цікавий цей бізнес, запрошені відвідати найбільшу трюфельну плантацію в Іспанії, кінологічну школу з навчанню собак (трюфель збирають за допомогою спеціально дресированих собак – ред.), розсадник трюфельних дерев, переробні підприємства. Нам також планують показати, як в європейських ресторанах продають товар, тобто будуть вчити маркетингу. Європейцям за все це б довелося заплатити великі гроші, для нас це робиться безкоштовно зі ставкою на майбутнє співробітництво.

Ви сказали про роботу над створенням профільної асоціації в Україні, хто буде її головою?

Головою асоціації, скоріше всього, буду я, а віце-президентом буде людина, яка нам допомагає, у них зараз в Іспанії завод найбільший по переробці трюфеля. Членами будуть люди, які займаються продажем трюфеля в Україні і ті люди, які зараз закладають перші плантації по трюфелю.

Повертаючись до основної нашої розмови, хто на сьогодні є основними виробниками трюфеля у світі?

Найбільший виробник дикорослого трюфеля – це Болгарія. Також цей промисел розвинений в Румунії та Словаччині. Якщо брати промислові плантації, то лідери тут іспанці. Нинішні виробники трюфеля свого часу потрапили під програму державної компенсації вартості насаджень. Вони не посадили яблука, як це зробили люди у нас і тепер не знають куди їх дівати, через перевиробництво. Іспанці спочатку скуповували дикорослі трюфеля, а потім подумали, чому не використати ці дотації і не посадити плантації. У  той час французи навпаки почали зіскакувати з трюфеля, через те, що у них багато земель було інфіковано дешевим літнім трюфелем і через дороговизну робочої сили виробництво стало нерентабельним.

А іспанці не пошкодували коштів, брали якісний матеріал, зробили гарний розсадник і висадили для себе близько 15 тисяч гектарів трюфеля і виграли на цьому. Адже на той момент, ціни піднялися через зменшення площ і врожайності трюфеля у світі.

Крім Європи, досить великі площі заклали в Австралії, де дуже сприятливий клімат для вирощування трюфеля. До речі, австралійці вже встановили рекорд з врожайності. Було зібрано 250 кілограмів чорного трюфеля, який є одним із найдорожчих видів. Така врожайність є в два рази вищою, ніж отримують у Європі.

Де у світі знаходяться основні ринки збуту трюфеля?

Основні ринки – це США і на нас вийшов один із найбільших інтернет-магазинів преміум-класу, який продає різні елітні продукти – чорну ікру, різні гриби і так далі. У них ринок там просто безмежний. Ті об’єми, які на сьогодні є в Європі Америка може ковтнути за місяці. Далі ринок Японії, у них дуже сильно розвинутий ринок грибів, вони їдять різні гриби, у тому числі - трюфелі.

Але треба враховувати, що для торгівлі на цих ринках треба пройти міжнародну сертифікацію. Для США – це GlobalGEP і органічна сертифікація від американської органічної асоціації. Для Європи – це Global GEP. З Японією трохи складніше, крім GlobalGep треба також пройти непросту внутрішню сертифікацію. Але японці зацікавлені, щоб до них заходила продукція, тому якщо дати їм нормальну ціну і об’єм, то вони готові взяти ці питання на себе.

Досить багато трюфеля виробляє і Китай, так як і споживає. У них є великий прошарок багатого населення і споживання грибів високе. Але у них вирощування йде більш за хімічними технологіями і китайський трюфеля не котується в Європі.

Яке місце на світовому ринку трюфелів виходячи з потенціалу, про який ви розповіли, Україна може зайняти на світовому ринку?

За архівними даними, станом на 1907 року з України експортувалося близько 80 тонн трюфелів за один сезон – і це тільки до Європи. Якщо рахувати, що 90% плантацій знищили за радянських часів, то навіть з того, що лишилося можна збирати 8 тонн. Найдешевша ціна за білий трюфель – близько 4 тисячі євро за кілограм, чорний – від 1,5 до 2 тисяч євро за кілограм. Самі можете порахувати, яка сума це виходить.

Якщо говорити про те, щоб вирощувати трюфель, то, в принципі, 15 тисяч гектарів які є в Іспанії, з їх не якісною землею і водою, для України, де є класна земля і вдосталь води, м’який клімат – це ніщо.

Я вважаю, що якщо ми будемо інвестувати в цю галузь, ми можемо стати номер один не лише у Європі, а і у світі.

Ви згадали про інвестиції. Скільки треба інвестувати в вирощування трюфеля у розрахунку на один гектар території.

Щоб просто закласти плантацію потрібно в районі 12 тисяч євро, для того, щоб оформити все це, зробити інфраструктуру, це, рахуйте, близько 20-24 тисяч євро.

Для обслуговування треба щорічно потратити ще близько 300-350 євро.

Ще однією частиною цього бізнесу є вирощування собак, які шукають трюфель. В Україні вже займаються цим питанням?

Насправді, дресирування собак на пошук трюфеля не дуже сильно відрізняється від навчання собак шукати вибухівку чи інші небезпечні речовини. Цим може займатися будь-яка кінологічна школа. Єдине, що треба мати – це матеріал, на якому натаскувати собак. У цьому році, до речі, дуже багато людей у нас купували трюфель саме для того, щоб дресирувати собак.

Ви маєте у своєму господарстві таких собак?

Так, у мене є собака, дресирована, яка збирає трюфель. У мого товариша, який теж займається трюфелем є цілих чотири собаки, які надресировані і дуже класно працюють.