Не туманні перспективи експорту українських яблук до Туманного Альбіону | AgroNews
        
        
        
        
        
        
              
              
        

        
        
        
        
      
        
              

        
        
    
    
        
        

Не туманні перспективи експорту українських яблук до Туманного Альбіону

apple.jpg

Оскільки поляки Україну минулого сезону назвали «яблучним драконом», ми рухаємося в потрібному напрямку, і досить швидко.

Консультант з експорту компанії Vinagrette LLC Максим Кулик розповів у інтерв’ю про можливості безперешкодного експорту української продукції за кордон. Зокрема мова йшла про перспективи просування органічних яблукана ринках Британії та країн Скандинавії.

Останнім часом експорт українських яблук розширився зокрема на такі країни, як Велика Британія та Швеція. Про які обсяги експорту українського яблука наразі йдеться?

– Ці ринки дуже специфічні, і у них є свої особливості. На Швецію, наприклад, потрібно більше яблука Голден, з червоною «засмагою», його частка в загальному обсязі становить близько 40%. «Паровозом» вантажать інші позиції. А виростити такий Голден здатні не всі виробники в Україні. Також не забувайте, що цей рік урожайний, і ми відчуватимемо тиск і конкуренцію як місцевих фермерів Швеції, так і італійських, і польських.

У Британії ж навпаки, Голден займає в асортименті не більше 5-8%, а основою його є Гала Рояль, з глибоким червоним забарвленням, з високим бріксом і дрібного розміру. Останнім часом Галу в Україні активно культивують, і з цим,  скоріш за все, не має бути проблем, хоча і тут траплятимуться підводні камені у вигляді недостатнього рівня сортування, неправильного зберігання або невідповідності тари та упаковки …

Тому про обсяги говорити важко, все залежатиме від якості продукту, який виростять, підготують і відсортують фермери. Але на якісний товар збут буде завжди!

– Чи правда, що «мода» на клони Гали у найближчому майбутньому мине?

– Гала — це поки ще 10-12% світових продажів … «Мода» дійсно відходить, але, щоб повністю витіснити Галу з ринку, потрібен десяток років і схожий сорт з більш яскраво вираженими перевагами. Над цим працюють селекціонери. Подивимося, що вийде. Пінк Леді, Кріспі Пінк, Джаз, Кіку — це тренди, але і класику ніхто не відміняв.

– Наразі Велика Британія здійснює процедуру виходу зі складу ЄС. Чи ускладнило це експорт українських яблук у цьому напрямі?

– Це, навпаки, поки допомагає, оскільки погляди закупівельників звернулися на країни, які не входять в Європейську зону, з метою замінити в перспективі ринки закупівлі продовольчих товарів у разі зміни взаємин з ЄС після остаточного розриву.

Поки норми і правила торгівлі ідентичні правилам ЄС, але і після припинення їх дії, не думаю, що щось сильно ускладниться … Митницю ми проходимо і в ЄС (Польща), і в Британії, ми звикли так працювати і, впевнений, зможемо пристосуватися до нових правил, якщо такі будуть.

– Чи можливий експорт українського яблука у решту скандинавських країн? Чому саме Швеція виявилася першою, адже купівельна спроможність мешканців Норвегії,  наприклад,  є більшою за купівельну спроможність пересічного громадянина Швеції? До того ж ціни на продукти харчування у нафтовидобувних регіонах Норвегії набагато вищі.

– У минулому сезоні ми спробували поставляти і в Норвегію, досвід виявився вдалим. І в принципі, Норвегія дуже «просунута» щодо реалізації та маркетингу свіжої продукції. В країні практично не залишилося продавців у супермаркетах (все замінили сканери та сел-термінали), місцеві оптовики та фермери продають продукцію, викладаючи її на прилавки, та встановлюють платіжні термінали поруч, а культура споживання яблук досить висока, що говорить про те, що українське яблуко можна возити тільки преміум сегмента.

Швеція стала свого роду хабом для нас в країни Скандинавії, як оскільки  збудувати до неї логістику і зрозуміти менталітет цього регіону простіше.

– Існує думка,  що такі порівняно невеликі за площею країни, як Велика Британія та країни Скандинавії не є цікавими з позиції експорту українського яблука,  оскільки вони закупали й закупатимуть маленькі обсяги українського яблука винятково для асортименту. Як Ви це прокоментуєте?

– Абсолютно не згоден. У частці експорту цих країн ми займаємо небагато, оскільки самі не готові сьогодні займати більше. Ресурсна база, якість тари та упаковки, відсутність сильних брендів і маса інших чинників, над якими зараз працюють усі виробники, не дають поки «розправити плечі на повну». Але оскільки поляки нас (Україну — прим. ред.) минулого сезону назвали «яблучним драконом», ми рухаємося в потрібному напрямку, і досить швидко.

Навіть якщо врахувати, що країни ці невеликі (хоча населення Сполученого Королівства понад 65 млн осіб з рівнем доходу вище середнього), я не сказав би, що ці ринки — нецікаві.

Є великі ринки на кшталт Малайзії або Сінгапуру або тієї самої Африки, які значно більше за населенням, а в деяких випадках навіть успішніше за рівнем доходів, але там нас чекають серйозні випробування у вигляді довгої логістики (35-55 днів) і якості продукту, незнання менталітету і особливостей покупців … Отже, впевнений, що потрібно розправляти плечі в Європі та паралельно розвивати нові ринки.

– Водночас зазначені вище порівняно «невеликі» країни є високорозвиненими та дбають про якість життя, серед тамтешніх мешканців поширений здоровий спосіб життя,  а отже,  органічна продукція, виробництво якої не відрізняється обсягами, користуватиметься на відповідних ринках попитом. Чи можна говорити про популяризацію українського органічного яблука у цьому контексті? Чи може стати таке виробництво популярною нішею в Україні завдяки розширенню українського експорту?

– Будь-яку нішу в Україні можуть перетворити на збиткове виробництво, на жаль, — подивіться на малину та лохину. Потрібно спочатку шукати нішеві позиції, вивчати особливості основних ринків споживання, планувати збут, а тільки після цього братися за вирощування. Пропрацювавши більше трьох років з закупівельникми різних європейських країн, я жодного разу не чув, щоб вони знали про існування в Україні органічної продукції. Але в останні рік-півтора почався рух у цьому напрямі, і світ почав дізнаватися про Україну як виробника органік-яблук. Британія та Швеція — не найкомфортніші країни для просування органік-стандарту, адже навіть до звичайного товару вони ставлять досить високі вимоги за рівнем залишкових пестицидів, важких металів тощо. Більше шансів буде пробитися на прилавки магазинів Німеччини, тому що саме вони сьогодні є законодавцями «моди» на органік. «Маркетинг — наше все!!!» —  цей слоган має рухати органік-фермерами, оскільки, якщо про них не заговорять у всьому світі, то і продавати буде складно.

За матеріалами: ProfitHort