НОВИНИ

Скільки можна заробити на вирощуванні енергетичних культур

31.07.2018 14:30
  • В Україні галузь із вирощування енергетичних сільгоспкультур перебуває в зародковому стані — енергокультурами засаджено близько 4000 га маргінальних земель. Здебільшого це енергетична верба, тополя та міскантус, які дають середню щорічну урожайність 20 т/га. Потенціал галузі колосальний, вона здатна збільшитися у 250 разів. За розрахунками науковців, з 1 млн га можна зібрати 11,5 млн т врожаю енергокультур, що здатні замістити 5,5 млрд куб. м природного газу. Потенційно енергетичні культури в країні можуть замістити близько 20 млрд куб. м природного газу, або дві треті потреб країни в газопостачанні.

    Культурна спадщина

    Для отримання біомаси сьогодні широко використовуються близько 20 видів швидкорослих культур. Найрозповсюдженіші в Україні — верба, тополя, міскантус, світчграс, просо. Отримана біомаса, перероблена на щепу, паливні гранули, брикети чи пелети, використовується для виробництва теплової та електричної енергії. Вихід енергії з різних культур суттєво відрізняється: цукрове сорго — 128 Гкал/га, міскантус — 81 Гкал/га, енергетична верба — 65 Гкал/га, світчграс — 61 Гкал/га. Отримувати енергію, а значить, додаткові кошти, можна і з різних сільгоспкультур. Так, при вирощуванні 1 т зерна ячменю отримують від 1,5 т соломи, якщо це кукурудза — до 2,4 т стеблин, які можна використовувати для опалювання своїх приміщень або продавати. При спалювання 1 т соломи виділяється близько 3 МВт теплової енергії, а це означає заміну 333 куб. м газу.

    З 1 га цукрового сорго можна зібрати до 30 т сухої біомаси, яка використовується для виробництва етанолу, бутанолу та біогазу. Віджату біомасу переробляють на брикети та пелети. Світовий лідер з імпорту цукрового сорго — Китай, який закуповує його і для кормів, і для виробництва біоетанолу. Сорго не надто примхлива до вологи культура, може давати високі врожаї і в степовій, і в лісостеповій зоні країни, на забруднених землях. Перспективний енергоносій — гірчиця, яку все частіше починають додавати у змішане біопаливо. Обробка гірчиці не вимагає значних зусиль, рослина добре проростає навіть за низьких температур. В її придбанні насамперед зацікавлені США, Німеччина, Непал, Франція та Польща. Для масового вирощування гірчиці Україна має серйозну перевагу —зручне географічне розташування.

    Конопляна сировина — теж цінне енергетичне паливо. За теплоутворюючими якостями пелети з конопель займають місце між кам’яним вугіллям та деревиною. До того ж, коноплі — швидко відновлювальна сировина. Вирощування і переробка рослини на енергетичне паливо не потребують використання спеціальних технологій.

    Слушні поради

    Серед усіх областей України найбільше придатних земель для вирощування енергетичних культур у Житомирській та Чернігівській областях. Є вони й на Волині та Львівщині, Херсонщині та Одещині. Організувати успішну справу з вирощування енергетичних культур краще не далі 100 км від їх споживачів, котелень, ТЕС, опалюваних комунальних закладів. Фермер, який вирощує енергокультури, також може заробляти на продажі саджанців.

    Рентабельно створити вертикально інтегрований бізнес: організувати переробку на пелети та брикети. Або орендувати котельні та, оснастивши їх сучасними котлами, які працюють на біопаливі, забезпечувати власною сировиною та продавати теплову та електричну енергію. Один з яскравих прикладів створення такого кластера — будівництво трьох біопаливних котелень у селищі Іваничі на Волині, що чотири роки тому зробила агроенергетична компанія Salix Energy спільно з «Аванті-Девелопмент». Це дозволило повністю відключити від газу комунальні підприємства селища населенням близько 7000 осіб. Для забезпечення котелень паливом достатньо 150 га вербових плантацій.

    Не менш важливо для фермера — правильно вибрати культуру, яку влаштує тамтешній ґрунт і клімат, не нехтувати агрономічними заходами з підготовки ґрунтів і обробки від бур’янів, не економити на придбанні високопродуктивних саджанців і забезпечити плантаціям ретельний догляд. Оскільки перший урожай верба та міскантус дають на третій рік, починати можна з малих площ, поступово збільшувати їх, засаджуючи своїм посадковим матеріалом. Не варто поспішати з придбанням спеціалізованої техніки, бо більшість робіт можна виконати традиційними машинами, які є у кожного аграрія. Але головне — бути готовим до довгих інвестицій. Основні витрати припадають на роки посадки. Період окупності настає в енергетичної верби лише при зборі другого врожаю, тобто на шостий рік після саджання, у міскантуса — на третій-четвертий. Зате збирати урожай з однієї плантації можна мінімум 25 років, витрачаючи лише на збір. Жодна з цих культур не потребує досушування, а склади для її зберігання — особливих вимог і витрат.

    Позитивні зрушення

    Після підвищення цін на газ кількість котелень на відновлюваних джерелах енергії зростає в геометричній прогресії. На ринку виникає дефіцит сировини. Інтерес до галузі надзвичайно високий. Підтвердження — велика кількість проектів, які вже реалізуються або розробляються як малими фермерами, так і агрохолдингами, сільськими громадами за підтримки міжнародних фондів у рамках різноманітних програм.

    У місті Борщів Тернопільської області створюють норвезько-український центр біоенергетики та управління місцевими енергоресурсами. У рамках проекту передбачається, зокрема, закладання розсадників енергетичних культур і організація спеціалізованих господарств з їх вирощуванні. На Полтавщині планують розвивати сферу енергетичних куль-тур, використавши кошти, які у 2018-му надійдуть до обласного бюджету у вигляді ренти за розробку місцевих газових родовищ.

    В Іванкові на Київщині компанія «Укртепло» будує ТЕС, яка працюватиме на паливній трісці, — три котли загальною потужністю 18 МВт. ТЕС запустять до осені поточного року, і вона потребуватиме стабільних поставок сировини. Цьогоріч у Жмеринському районі Винницької області висадили 3500 саджанців енергетичної верби для виробництва біопалива для власного використання. Ініціатором стала Северинівська об’єднана територіальна громада, яка аргументує своє рішення тим, що верба дає у 14 разів більший вихід деревини на гектар у рік, ніж традиційні лісові насадження.

    Навесні компанія «Сварог Вест Груп» зібрала перший урожай міскантусу. Також на Житомирщині агрохолдинг планує вирощувати енергетичну вербу: зараз проводять зустрічі з представниками місцевих громад, що можуть надати ділянки, з інвесторами, які планують займатися вирощуванням енергетичних рослин. На Київщині компанія Grain Alliance («Баришівська зернова компанія») планує вирощувати вербу та експортувати до Швеції й вже провела зустріч із представниками шведської компанії Henriksson Salix AB (HSAB) — виробника обладнання для посадки та збору урожаю енерговерби.

    Початкові розрахунки

    Поки в нашій державі лише 2,5% спожитої енергії від її загального обсягу одержується з біомаси, тоді як у Західній Європі — близько 12%, а в низці скандинавських країн — від 17% до 40%. В Україні майже відсутні, за деяким винятком, технічні, технологічні, особливо економічні обґрунтування для вирощування біоенергетичної сировини. Тому не дивно, що окремі господарники без достатніх попередніх економічних розрахунків будують великі заводи з переробки біомаси, які потім не здатні забезпечити сировиною. «У даній справі багато аматорства, невдалих технічних рішень, недостатньо попередніх техніко- економічних розрахунків», — каже доцент Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) Анатолій Фурса. «Технології, що нині використовуються в Україні при вирощуванні біоенергетичних культур, вимагають суттєвого доопрацювання з погляду повної заміни ручної праці на таких процесах, як саджання, збирання біосировини й інших, а також вимагають удосконалення вітчизняних засобів механізації, залучення іноземної техніки», — зазначає кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН Володимир Бондар. Водночас низка підприємств, які вдумливо ставляться до техніко-економічних проектів із біоенергетики, успішно працюють, особливо з виготовлення та реалізації пелет із біосировини. Такі фірми не тільки забезпечують потреби внутрішніх споживачів у біопаливі, а й експортують його за кордон.

    За словами Бондаря, в Україні на маргінальних землях можна одержувати значні обсяги біомаси біоенергетичних культур. Загальний потенціал біомаси, доступний для біоенергетики, зараз використовується лише на 11,6%.

    В інституті дослідили економіку вирощування та переробки основних для України біоенергетичних куль-тур: міскантусу, енергетичної верби, світчграсу, цукрового сорго, деревних рештків, лушпиння соняшника, соломи зернових. Так, вирощування і збирання однорічних біоенергетичних культур (цукрового сорго, світчграсу) обходиться значно дешевше, ніж багаторічних (енергетичної верби, міскантусу), що пов’язано зі значними витратами при закладанні плантацій останніх і протягом вегетації у перші три роки. Так, якщо на 1 га світчграсу потрібно витратити 9800 гривень, цукрового сорго — 14 862 гривні й одержати врожай уже в перший рік — відповідно 15 і 90 т/га, то на 1 га енергетичної верби у перші три роки вегетації слід витратити 37 100 гривень та одержати за цей період лише 22 т сировини; зате надалі верба може давати 24 т сировини за собівартістю всього 165 грн/т. Відповідно, для закладання плантацій міскантусу за перші три роки необхідно витратити 39 700 грн/га й одержати врожай за цей період 58 т/га, зате в наступні за ними роки витрати становитимуть по 3524 грн/га, а врожайність — 33,4 т/га.

    НУБіП розрахував і економічну ефективність переробки вирощеної сировини на пелети на прикладі двох діючих підприємств потужністю 1,2 і 5 т/год. З урахуванням усіх статей витрат при переробці різних видів сировини на пелети собівартість виготовлення пелет на обох заводах виявилася практично однаковою. Найдешевший вид пелет вони отримують при переробці деревних решток — відповідно 1195 і 1172 грн/т, міскантусу — 1050 та 922 грн/т, енергетичної верби — 1152 та 1043 грн/т. У цілому собівартість виготовлення пелет на цих заводах дає можливість вести в Україні їх високоефективне виробництво, враховуючи досить високу ціну на них на світовому ринку біопалива — $150 за тонну.

    За матеріалами: landlord.ua

    Читай нас також у Viber та Telegram, поширюй новину на своїй сторінці:
    Поширити: