Аквакультура – це вирощування водних біоресурсів, сучасна, гідна і стала альтернатива бездумному їх видобуванню з водойм загального користування. Розвиток аквакультури не несе такої шкоди довкіллю та забезпечує потребу населення у рибній продукції без знищення природних рибних запасів. Що, в свою чергу, дає можливості для розвитку напрямку рекреаційного рибальства та риболовного туризму в Україні. Про це повідомляє Андрій Неліпа, пише agronews.ua.
Про значущість розвитку аквакультури для економіки та самої рибної продукції для громадян можуть сказати і кажуть державі вже давно саме виробники, фахівці, науковці, які можуть бути долучені до вивчення поточної ситуації та розробки дієвої програми розвитку. Але для цього потрібні реальні показники, а як державі мотивувати виробників для відповідного звітування?
На думку експерта з питань екології та рибної галузі Андрія Неліпи, це можливо лише певними гарантіями щодо:
Стабільних умов ведення діяльності у сфері аквакультури.
Правового захисту виробників аквакультури з боку держави.
Підтримки в реалізації виробничих проектів, профільної науки та освіти (фінансова, дорадча, технічна).
Забезпечення збуту продукції – маркетингова підтримка, державні закупівлі, просування на зовнішній ринок.
Створення засад для риботоварної біржі та організація ринку (може і в форматі ПДП з колективними об’єднаннями).
Запровадження простежуваності походження та посилення контролю обігу рибної продукції на ринку.
Пільгових умов для виробників у сфері аквакультури по енергоносіях, оренді, видатках, кормах.
Спрощення і здешевлення процедур оформлення, звітності, контролю якості тощо.
Дотування виробників у сфері аквакультури – племінна робота, рибопосадковий матеріал аборигенних видів та ЧКУ.
Сервісна функція тер-управлінь ДАМРГ по розвитку аквакультури – не пресинг, а розвиток бізнесу!
“Це, як на мене, чіткі та реальні пункти необхідної програми розвитку. А практичні кроки для реалізації цих завдань – це і будуть конкретні кроки в плані дій, про який вже йшлося”, – відзначив пан Неліпа.