Кліматичні зміни дедалі відчутніше впливають на структуру посівів та строки сівби на Одещині. Директорка Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН Раїса Вожегова надала аграріям практичні рекомендації щодо вибору ярих культур і оптимальних термінів їх висіву у сезоні 2026 року, пише agronews.ua.
Читай нас також у Viber та Telegram.
Які ярі культури радять сіяти фермерам цьогоріч
За рекомендаціями директорки Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, найбільш перспективні ярі культури для сівби цього року в Одеській області з урахуванням агрометеорологічних умов:
- ячмінь – високий потенційний врожай за раннього посіву, хороша адаптація до просушування;
- горох – як стабільна бобова культура для весняного старту;
- льон олійний – як альтернативна олійна культура.
Оптимальні строки сівби для цих культур традиційно знаходяться із середини до кінця березня, залежно від ґрунтово-агрометеорологічних умов (стан ґрунту, температура, вміст вологи). Проте ячмінь ярий та пшеницю яру можна висівати у так звані «лютневі вікна».
Нагадаємо, лютневими вікнами називають дні, коли вдень температура підіймається до плюсових значень, і на окремих ділянках поля можна спостерігати відлигу. Лютневими вони звуться тому, що зазвичай відбуваються в лютому, однак у різні роки це може відбуватися як у січні, так і в березні
«У зв’язку з тим, що в останні роки весною спостерігається стрімке зростання температури повітрі, площі посівів ячменю ярого необхідно обмежувати ресурсними можливостями господарств, що пов’язано з необхідністю висіяти його в оптимальні строки, які дуже обмежені. Такі рекомендації узгоджуються з практикою весняних посівних кампаній в Одеській області, де саме ці культури переважали в структурі посівів та вимагали ранніх строків сівби», – зауважила Раїса Вожегова.
Водночас за низькими запасами вологи науковці рекомендують висівати пізні посухостійкі культури – просо або сорго. Вони менше потребують вологи на початкових етапах свого росту і краще використовують можливі опади вегетаційного періоду.
«В умовах цього року необхідно більше уваги приділити розширенню площ посівів найбільш посухостійкої, найбільш урожайної ярої зернової культури – сорго. Але, слід враховувати, що посіви сорго можна розміщувати лише на полях, що оброблені з осені. На необроблених з осені полях сівба його в попередньо необроблений ґрунт призводить до зниження врожайності на 42-50%. На таких полях краще розміщувати просо. Воно менше реагує на строки сівби і краще використовує опади другої половини літа. До того ж воно практично не реагує зниженням врожайності за сівби в попередньо необроблений ґрунт», – пояснила директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН.
При розміщенні соняшника у сівозмінах, попри те, що він зараз є досить високорентабельною і високоліквідною культурою, до визначення площ посівів необхідно підходити виважено. В умовах, які в останні роки склалися на полях господарств, необхідно оптимізувати площу його посівів і не перевищувати питому вагу 17-18 % у структурі посівних площ.
Необґрунтоване розширення площі посівів соняшника, пояснює науковиця, неминуче призведе до зниження врожайності всіх культур у наступні роки і, як наслідок, до зменшення прибутків. До того ж площу його посівів необхідно узгоджувати з вологозабезпеченням ґрунту. За запасів продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту менше 70-75 мм висівати соняшник не рекомендують. Обов’язковою умовою є розміщення після соняшника чорного, зайнятого або сидерального парів.
«Тому сам обґрунтований вибір культур для конкретних умов по фактичній наявності продуктивної вологи – уже є елементом адаптації до посушливості клімату, і за умов недостатньої кількості вологи більш привабливим є використання ранніх культур із коротким періодом вегетації», – додала науковиця.
Які рекомендації науковці дають аграріям Одещини в умовах кліматичних змін
«Для аграріїв Одещини адаптація — це вже не вибір, а необхідність. Перехід від інерційної до кліматично обґрунтованої сівозміни зі збільшенням частки озимих культур — пшениці, ячменю, ріпаку, зимуючого гороху, які краще використовують зимово-весняну вологу. Віддавати перевагу посухостійким ярим культурам — ячмінь, сорго, нут, горох, льон олійний, просо, та обмежувати частку культур із високими водними потребами — кукурудза, соя, без зрошення. Це зменшить ризики втрати врожаю у спекотні роки», – розповідає Раїса Анатоліївна.
Наступна порада науковців – це орієнтуватись на агрометеорологічні показники, а не на календарні дати. А також фактично знати кількість продуктивної вологи в ґрунті, температуру на глибині загортання насіння, коротко- та середньострокові прогнози погоди, використовуючи локальні метеостанції, декадні прогнози та супутникові дані. Критично важливий для Одещини ранній весняний посів ярих культур, щоб максимально використати вологу і уникнути літньої спеки.
Ще одним із чинників адаптації є створення сортів із підвищеною жаро- та посухостійкістю, із коротшим вегетаційним періодом, а озимим ще й з високою стійкістю до морозів, відлиг і випрівання. Це підвищує стабільність урожаю сільськогосподарських культур навіть у стресові роки.
Також дуже важливо накопичувати та зберігати вологу ґрунту, використовуючи мінімальний або нульовий обробіток ґрунту, мульчувати рослинні рештки, уникати глибокої оранки в посушливі періоди та вирівнювати поля для зменшення стоку.
Ефективним у зменшені негативного впливу посушливості клімату є використання локального або краплинного зрошення за наявності доступу до води. Тобто слід використовувати не суцільний полив, а «точковий» у критичні фази розвитку рослин. Навіть обмежене зрошення може суттєво стабілізувати врожай у роки посух.
Чи вдається фермерам Одещини адаптуватися до погодних змін
За словами Раїси Вожегової, аграрії Одещини дедалі активніше адаптуються до кліматичних змін, і в багатьох випадках їхні дії повністю узгоджуються з рекомендаціями науки.
Зокрема вже багато господарств області скорочують площі під надто вологолюбними культурами, збільшують частку озимих та посухостійких ярих культур, вводять у сівозміни бобові й альтернативні культури. Все більше аграріїв орієнтуються на температуру ґрунту та фактичну вологу, проводять ранні весняні посіви, щоб «зловити» вологу.
Також помітна тенденція до використання коротковегетаційних і стресостійких сортів, зменшення «експериментів» із непридатними для півдня гібридами, більшої уваги до зимостійкості та жаростійкості, а не лише потенційної врожайності.
Особливо в середніх і великих господарствах активно застосовується мінімальний обробіток ґрунту, зберігаються пожнивні рештки, зменшується використання глибокої оранки.
«Найбільш успішні господарства – це ті, що працюють з даними – погода, ґрунт, прогнози, мислять наперед, впроваджують комплексні, а не поодинокі рішення», – зауважує директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН.
Водночас адаптація ще не стала масовою та системною, особливо серед малих виробників. Такі господарства часто мають обмежений доступ до консультацій, метеоданих і технологій, не всі фермери можуть дозволити собі зміну техніки або впровадження нових систем.
«Нерідко спостерігається ситуація, коли один елемент адаптації впроваджено – наприклад, рання сівба, але інші – сорт, живлення, обробіток ґрунту, – залишаються «по-старому». З наукової точки зору, адаптація ефективна лише як система, а не як поодинокі рішення. Деякі господарства частину рішень приймають із запізненням вже після втрат, а не на випередження; без урахування сценаріїв: що буде за посухи, спеки, холодної весни. Якщо підсумувати: Одещина вже рухається в напрямку кліматичної адаптації, але потенціал цього руху ще далеко не вичерпаний», – каже Раїса Анатоліївна.
Які успішні рішення впровадили агропідприємства Одеської області в умовах кліматичних змін
Науковиця розповіла, що ряд передових господарств Одещини, такі як ФГ Стоянов А.А (с. Кирнички), СФГ «Балкани» (м. Сарата), СГ В.В. Плакущенко (с. Гребеник), ФГ «Гранат» (с. Гвоздавка друга) перейшли на ґрунтозберігаючі технології (mini-till, no-till, strip-itil. vermi-till), свідомо відмовилися від класичної глибокої оранки.
«Яка наукова логіка рішення: перш за все – це зменшення втрат ґрунтової вологи, отримання стабільніших сходів ярих культур у посушливі роки та менша залежність врожаю від короткочасних опадів», – пояснює вона.
Деякі господарства Одещини зменшили частку «ризикових» культур і ввели альтернативні. Прикладом таких рішень є вибір жаро- та посухостійких сортів і гібридів, заміна частини кукурудзи на сорго, нут, горох, а соняшник – на льон олійний. Також прикладом є збільшення ролі озимих культур, які більш ефективно використовують зимово-весняну вологу та скорочення монокультур. Як результат: отримують менші коливання врожайності між роками, кращу економічну стійкість навіть у несприятливі сезони та зниження сумарного водного навантаження на поле.
У прибережних і південних районах з доступом до води впроваджуються не повномасштабні, а саме адаптивні системи поливу. Суть такого підходу полягає не в поливах для отримання максимуму врожаю, а для зняття критичного стресу лише у ключові фази: сходи, цвітіння. Як результат підтвердження наукового ефекту – це різке зменшення ризику повної втрати врожаю, підвищення ефективності кожного м³ води, стабілізація врожайності навіть за екстремальної спеки.
«Це повністю відповідає сучасній науковій концепції: у зоні ризикованого землеробства важливіша стабільність, ніж рекорди. Ті агропідприємства, які почали адаптуватися раніше, вже сьогодні мають відчутну перевагу», – зауважує директорка Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН.
Прикладом можуть бути виноградарсько-овочеві господарства, у яких основна діяльність – це вирощування винограду для столового та виноробного використання, овочів (помідори, перець, огірки), фруктів (абрикоси, персики, яблука). Площа ріллі таких господарств переважно від 5 до 50 га, часто інтегровані в кооперативи або фермерські об’єднання.
Із заходів адаптації є використання краплинного зрошення через посушливий клімат Півдня України; застосування мульчування та захисних плівок для продовження вегетаційного періоду; вибір сортів, стійких до спеки та посухи.
«Переваги такої моделі адаптивного господарства – це висока рентабельність продукції, можливість переробки на місцеві вина та консервовані овочі. А недоліками є залежність від зрошення та погодних коливань, потреба у сезонних працівниках», – зазначила Раїса Вожегова.