Чисельність населення планети зростає, а разом із нею й потреба в більшій кількості їжі. Тож конфлікт між необхідністю збільшення сільськогосподарських угідь і вирубкою лісів триває. Але нове дослідження, проведене науковцями, припускає, що їстівні гриби можуть бути прекрасною можливістю виробляти продукти, багаті на білок, і утримувати зайвий вуглець у ґрунті — і все це за розширення плантацій дерев. Дослідники вважають, що варто звернути увагу на таке очевидне джерело їжі, яке, схоже, здатне задовольнити потреби людства в білку та залишити ліси незайманими, пише Science Alert, пише agronews.ua.
За словами еколога з Університету Стерлінга Аластера Джампа, який став співавтором нового дослідження з експертом з грибів Полом Томасом, вирішити дилему можуть допомогти їстівні гриби. Для їх вирощування зовсім не обов’язково знищувати ліси.
«У нас є дуже амбітні цілі щодо посадки дерев у Шотландії та по всій Великій Британії загалом», — пояснює Аластер Джамп.
У глобальному масштабі, ґрунтуючись на зусиллях із посадки дерев за останнє десятиліття, дослідники підрахували, що вирощування їстівних грибів на наявних лісових угіддях може збільшити виробництво продуктів харчування без вирубки нових лісів, водночас щорічно годуючи мільйони людей. Це, звичайно, стане можливим за умови розширення нових методів спільного культивування грибів і розсади.
Ідея науковців полягає в тому, що їстівні гриби, такі як індиго молочний (Lactarius indigo), можна вирощувати серед дерев, які висаджені або за схемою фруктового саду, або для відновлення лісів відповідно до природоохоронних цілей.
Передбачається, що плодові тіла грибів вирощуватимуться в лабораторії, а потім їх спори будуть використані для інокуляції молодих саджанців дерев перед їх висадженням у системи.
Якщо культивувати в досить великих масштабах, це може «призвести до збільшення виробництва продуктів харчування з усіма перевагами, які приносять ліси, і без навантаження на навколишнє середовище, пов’язаного з інтенсивним сільським господарством, як-от удобрення, використання води або вирощування додаткових кормів», — зазначає Пол Томас.
До того ж, мікоризні гриби можуть зберігати вуглець у ґрунті протягом тривалого часу у великій павутині ниток, званих гіфами, до тих пір, поки ці ґрунти не перевертаються.
Верхні оцінки аналізу, який поєднує в собі дані, зібрані на лісових ділянках, а також дані дистанційного зондування щодо протяжності лісів припускають, що додавання грибів до бореальних лісів у північному середовищі — це можливість, що являє собою 12,8 метричних тонн накопиченого вуглецю щороку.