Невеликі фермерські господарства забезпечують вигідну зайнятість в сільській місцевості. Загальна сільськогосподарська політика (САР) ЄС сприяла втіленню моделі індустріального виробництва і розподілу харчових продуктів. Виробництво монокультур і інтенсивне тваринництво вийшли на перше місце, покладаючись на хімічні речовини, механізацію, дешеву робочу силу і сприятливі політичні стимули, які заохочують розширення і експансію. Про це повідомляє УкрАгроКонсалт.
Такий же підхід поки зберігається в напрямках CAP на новий бюджетний період 2021-2027 рр. Але це відбувається на тлі зростаючого усвідомлення європейською громадськістю численних майбутніх екологічних, соціальних та економічних криз, з якими стикається сільськогосподарський сектор.
Дрібні виробники складають зараз основу сільського господарства ЄС: 93% з 9,8 млн фермерських господарств Євросоюзу мають розмір менше 50 га, а дві третини — менше 5 га. Саме ця база виробників може (і вже почала) стимулювати необхідний перехід до агроекологічних і інших стійких систем виробництва і розподілу агропродукції.
Дрібні фермерські господарства також можуть надавати життєво важливі послуги з поглинання робочої сили і забезпечувати вигідну зайнятість в сільській місцевості. Наукомістка природа агроекології може допомогти зміцнити довіру і солідарність в зруйнованих сільських громадах.
З різних причин скорочення числа дрібних агровиробників спостерігається і в Україні. За даними Держслужби статистики, в період 2015-2017 рр. кількість суб’єктів малого та мікропідприємництва в сільському господарстві, мисливстві та надання пов’язаних з ними послуг скоротилася на 1,8%, а фізичних осіб-підприємців — на 17,9%. Протягом 2018 року кількість особистих селянських господарств зменшилася на 0,9% менше, а площа землі в їх користуванні — на 0,7%.