Оцінюючи аграрія за регіональною ознакою, ми також враховуємо середнього і малого агроорендатора. Великий орендар землі дуже космополітичний, абсолютно не гнучкий, частіше корумпований, і завжди показово економний, – написав експерт ринку мінеральних добрив та ЗЗР Дмитро Гордійчук у статті “Еволюція дистрибуції” на infoindustria. Про це повідомляє agronews.ua.
“Великий орендар землі має ряд переваг: має кластери в різних регіонах України, що дозволяє йому хеджувати ризики неврожайні через посуху, перезволоження і заморозків, має чітку ієрархію в Україні, як в агрономії, так і у виробництві, що дозволяє мінімізувати людський фактор і має закордонну прокладку, яка акумулює валютні кошти і здатна виступити “інвестором” в складні часи”, – пише експерт.
Якраз саме валюта і доступ до експорту дозволяє агрохолдингам бути на голову вище простого господарства. Валюта розв’язує руки щодо часу закупівлі добрив, насіння і ЗЗР.
Часто агрохолдинги мають свої склади для зберігання добрив та інших ресурсів, елеватори, свій рухомий склад на залізниці і свої автомобілі. Не кажучи вже про техніку внесення практично будь-яких добрив. Але цей рудимент 90-х “мати все своє” поступово відсихає з приходом цивілізації в аграрний бізнес України і розвитком сервісів.
Сервіс – ось головне слово для майбутніх агрохіміків, в середині минулого століття була земля головним словом, на початку 2000-х – рослина , а зараз – сервіс.
“Зараз для агрохолдингів головний слоган навіть не мати все своє, а мати більше від того, що маєш, іноді кого маєш. Норма прибутку на вкладену гривню стає важливіше стабільності. Як не дивно, але навіть земля як основа для майбутнього бізнесу для агрохолдингів у 2021 році не стане основним пріоритетом інвестицій. З одного боку, тому що вони не бачать явної конкуренції ззовні, з іншого боку, тому що впевнені, що сусіди не побіжать спеціально купувати їх землі, так як більше будуть стурбовані викупом своєї. Процес затягнеться і в це затягуванні важливіше буде заробити більше”, – йдеться у статті.
Агрохолдинги вже почали це робити. Ми бачимо, як у них змінилася система закупівлі ресурсів, в кращому випадку це 20-30% передоплати, частіше просто фіксація ціни і обсягів і оплата тільки при постачанні на місце і в сезон, зауважує фахівець.
Однак, якщо велике господарство не бачить іншого способу заробити як заощадити, то дрібні, маючи обмежені земельні ресурси будуть прагнути заробити більше грошей з землі щоб розширити свої ділянки з відкриттям ринку землі в Україні.
Тут економія не так важлива, як значне випередження зростання доходів над витратами, тобто зростання прибутку з одного гектара. Якщо у малих господарств норма прибутку зросте, то і ціна землі теж, і найдешевша земля опиниться у агрохолдингів.
Правда в різних регіонах цінність і забезпеченість вологою у землі різна, так що все дуже відносно, підкреслює Дмитро Гордієнко.