Останніми роками спостерігається виразна тенденція до збільшення площ посівів сої. Однак при цьому можна констатувати досить низький рівень врожайності культури, коли реалізація генетичного потенціалу продуктивності її сучасних сортів у виробничих умовах становить 50% і менше. Про це повідомляє журнал “Агроном”, пише agronews.ua.
Причина цього полягає насамперед у порушенні аграріями технологічного процесу виробництва культури та відсутності чітких науково обґрунтованих рекомендацій щодо технології вирощування, йдеться у повідомленні.
Слід зазначити, що вирощування нових сортів, районованих для Західного Лісостепу, є досить важливим елементом технології, оскільки таким чином створюється можливість максимально повного використання генетичного потенціалу сортів.
Цей чинник важливий, оскільки соя відноситься до культур короткого світлового дня, тобто для переходу до продуктивної стадії розвитку їй необхідне відповідне співвідношення періодів освітлення і тепла.
Тому вона дуже реагує на тривалість дня. Так, сорти пізньостиглої групи цвітуть при тривалості дня 12–14 год, середньостиглі – 17–18 год. Група ультраранніх і ранньостиглих сортів більш універсальна та нейтральна до тривалості світлового дня, вони цвітуть навіть при безперервному освітленні.
Однак при вирощуванні сої не варто обмежуватись сортами однієї групи стиглості, оскільки стабільний урожай отримують все-таки при вирощуванні хоча б двох сортів різних груп стиглості.
Нагадаємо, названо ТОП-5 популярних сортів озимої цибулі.