НОВИНИ

У заповідних лісах України науковці виявили рідкісні дикі орхідеї, які не зустрічалися з 19 сторіччя

13.05.2020 21:02

Всі представники орхідних в Україні занесені до Червоної книги, трапляються переважно нечасто, тому, щоб їх досліджувати, спочатку треба їх знайти. Кандидат біологічних наук Власта Лоя протягом семи років досліджувала орхідеї в Карпатах та виявила майже 600 місць їхнього зростання. Науковиця розповіла, чим ці квіти ваблять ботаників, які сенсації приховують, чому бояться масових туристів, повідомляє zakarpattya, пише agronews.ua.

“Найбільш ґрунтовні дослідження були здійснені вченим зі Львова Михайлом Загульським, який досліджував орхідні західних регіонів України. Він наводив для території Закарпаття 613 місцезнаходжень. Мені вдалося майже подвоїти ці дані, зафіксувавши 1186 місцезнаходжень орхідних для Закарпаття, в тому числі виявивши 119 нових”, – розповідає дослідниця.

Втім, зазначає Власта, найважче було не визначити ці оселища — найважче, до розпачу, було бачити, як люди руйнують місця зростання цих рослин, які є індикаторами стану екосистем.

Більшість пересічних громадян вважає той факт, що на території України ростуть орхідеї, феноменом. Але нічого особливо “феномального” в карпатських орхідних нема, пояснює Власта Лоя.

Хоч орхідні поширені по всій території України, двома осередками різноманіття вважалися Крим, де трохи більше є видів, і Карпати.

Орхідні – одна із найчисельніших у світі родин квіткових рослин, вони поширені по всіх континентах, окрім Антарктиди. Найбільше видове різноманіття орхідних ближче до екватора — у тропіках.

“Там і сьогодні знаходять та описують нові види, невідомі науці. У напрямку до полюсів це різноманіття стає все меншим, ну, а на полюсах, звісно, його зовсім нема. Тому і кажу, що це не зовсім феномен — хоча те, що вони “обрали” собі за домівку Карпати, не може не радувати. До того ж, на Закарпатті орхідні трапляються скрізь – від низин до субальпійського поясу”, – розповідає вона.

Для Власти дослідження орхідей почалося зі спілкування з професором Василем Комендарем – науковцем, іменем якого названа Долина нарцисів, унікальний ботанічний об’єкт на території Хустського району, де охороняється один з останніх в Європі рівнинних осередків нарцису вузьколистого.

“Цей відомий учений-природозахисник був моїм науковим керівником в університеті. Я питала його про перспективи дослідження орхідних, але він мене відмовив. Згодом вступила до аспірантури в Києві, й там на мене справила враження розмова з тодішнім директором Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України, орхідологом професором Тетяною Черевченко. Пам’ятаю її слова: “Орхідеї важливіші за все, їх треба рятувати!” Ця родина рослин цілком занесена до Червоної книги як рідкісні, багатьом орхідеям загрожує зникнення. От я і наважилася на дослідження орхідних Закарпаття”, – розповіла Лоя.

Це сталося у 2005 році. А загалом Властині дослідження орхідних тривали сім років.

Загалом у Карпатах описано понад 50 видів орхідей.

“У нас всіх різні смаки, декому серед п’яти десятків видів орхідних Закарпаття подобаються малопримітні, із зеленкуватими чи навіть коричневими, часом зовсім невиразними квітками — коручка, зозулині сльози, малаксис однолистий. На Закарпатті, переважно, орхідні мають бузковий, рожевий, рідше жовтий кольори квіток – це різні види зозульок, зозулинці, билинці, плодоріжки. Фіолетово-пурпурові квітки у плодоріжки салепової. Вона цьогоріч вже рясно зацвіла на закарпатських луках, про що свідчать численні як ніколи повідомлення у Facebook. Мабуть, карантин дав можливість більше спостерігати за цвітінням у природі. Частина орхідних з білими квітками – серед найбільш поширених булатки, любки, які ще й на вечір дуже пахнуть, бо запилюються нічними комахами. Взагалі запилення і зв’язок орхідних із комахами – це окрема величезна тема”, – зазначає Лоя.

Всі орхідні неперевершені. Зустріч із кожною – щастя. Серед особливих – скрученик спіральний, який виявили разом з науковцем Інною Кваковською в Ужанському НПП.

“Це було радісно, бо в гербарії у Будапешті, де зберігаються давні збори з території Закарпаття, я виявила, що скрученик збирав Лайош Вагнер 1861 року біля Хуста, а після того ніхто в Закарпатті не знаходив. А ще у скрученика – найприємніший аромат, який мені траплявся, трохи нагадує ваніль, але своєрідніший. В сусідній Словаччині популяції скрученика спірального різко скорочуються за останні десятиліття. Цю ситуацію дослідник скрученика Ярослав Влчко описав як “тиху трагедію”: рослина зникає з природи назавжди, і ніхто не буде свідком цієї драми, бо навіть не знатиме, була вона чи ні”, – каже вона.

Читай нас також у Viber та Telegram, поширюй новину на своїй сторінці:
Поширити: