В Індії можливий дефіцит продовольства і навіть голод, повідомляє старший економіст і старший науковий співробітник Інституту Такшашіла Аджіт Ранаде на порталі The Billion Press. Про це пише agronews.ua.
Проблема продовольчої безпеки в Індії загострилася через пандемію коронавируса. Офіційний запас продовольчого зерна в Продовольчій корпорації Індії станом на 1 березня становив 77,7 млн т. Це 27,5 млн тонн пшениці і 50,2 млн т рису. Причому, оцінка рису включає і значну кількість ще не зібраного врожаю з рисових полів.
Такий обсяг зерна являє собою один з найвищих рівнів урядових запасів за останні роки і набагато перевищує норми, визначені самим урядом для запобігання дефіциту. Таким чином, співіснування високих запасів і загрози голоду є справжнім феноменом, характерним для Індії, і це відбувається не вперше.
Закупівля продовольчого зерна і державна система розподілу призначені для вирішення трьох завдань: продовольча безпека, стабільність цін на продовольство і адекватну винагороду фермерів за їх працю.
“Існує тільки одна перешкода для досягнення всіх трьох цілей – неефективність роботи великих бюрократичних структур, коли відсутня координація між центральними і державними установами, є розкрадання і розтрати, не вистачає ресурсів для зберігання зерна і немає виразної соціальної системи підтримки населення. Ось чому не вдається усунути проблему загрози голоду”, – пише фахівець.
У минулому році в глобальному рейтингу голоду Індія опинилася на 102 з 117 країн. Уряд країни висловив протест проти того, що методологія підрахунку має недоліки і дані застаріли, але навіть за власним зізнанням ранг Індії буде 91, що навряд чи можна назвати предметом гордості.
Під час пандемії COVID-19 проблема продовольчої безпеки в країні зростає.
Мільйони робітників і їх сімей стали свідками результату зворотної міграції з таких міст, як Делі, Мумбаї і Сурат, після оголошення про 21-денному закриття на карантин. Оскільки проїзд на громадському транспорті (на поїздах і автобусах) був недоступний, багато людей просто вирішили пройти сотні кілометрів назад до своїх сіл.
Потім уряди штатів приступили до дій і створили центри розподілу продуктів харчування, щоб пом’якшити становище людей, які одномоментно втратили роботу, доходи і засоби для існування.
Як пояснили уряди штатів, вжиті заходи, які в сукупності зможуть нагодувати понад 8,5 мільйонів осіб шляхом видачі безкоштовної їжі і продуктових пайків. Однак, число людей в Індії, що зіткнулися з загрозою голоду, може перевищити 40 мільйонів. І довгі черги з бажаючих отримати тарілку з приготовленою їжею – свідчення всієї серйозності ситуації, – йдеться у повдомленні.
Правозахисні організації вимагають розширити участь благодійних партнерських компаній в управлінні громадськими кухнями і забезпечити потребу у їжі не тільки в містах, але і в сільській місцевості.
Партнерським компаніям, які беруть участь в програмах громадських кухонь, на думку правозахисників, слід продавати продовольче зерно із запасів за номінальною ціною, а краще постачати абсолютно безкоштовно, і додатково виділити з бюджету субсидії для покупки рослинного масла, овочів і спецій для покриття витрат на приготування їжі.
До сих пір в урядових замовленнях вказувалося, що партнерські компанії будуть закуповувати зерно за схемами продажу на відкритому ринку, що не підходить для благодійних цілей. Крім того, порції треба видавати як власникам продуктових карток, так і тим, у кого немає карток. В іншому випадку продовольча криза посилиться і приведе до голодної смерті. Адже на додачу до всього, карантин призвів до призупинення важливих переробних підприємств.
Є повідомлення про те, що млини працюють лише з 25-відсотковою потужністю через відсутність пшениці, робочих або пакувальних матеріалів. У країні є 2500 одиниць, які мають об’єднану виробничу потужність у 25 мільйонів тонн борошна. Деякі підрозділи були вимушені закритися через блокування своїх оборотних коштів для виготовлення печива та хліба.
Незважаючи на те, що уряд швидко відреагував на те, щоб дозволити пересування вантажівок, існують збої в ланцюжку поставок через необґрунтовані дій поліції або відсутності координації між різними рівнями уряду.
“Нерозумно розбивати їжу на предмети першої необхідності. Хто сказав, що борошно необхідна, а локшина – ні? Можна згадати, що ще до пандемії COVID-19 в серпні минулого року обговорювалася ініціатива створення національної мережі державних громадських кухонь для обслуговування міської та сільської бідноти, але далі обговорень справа поки не просунулася”, – підсумовує експерт.
Нагадаємо, МЕРТ оприлюднив, як аграрії України виконують Меморандум про обмеження експорту зерна з країни.