Віра Івашко з села Озера(Полтавської області) утеплила старий будинок склотарою. Жінка використала не менше п’яти тисяч пляшок, передають Факти.
«Збирала пляшки на стихійних звалищах, – розповідає Віра Івашко. – Односельці допомагали – привозили самі, або ж просили під’їхати до них додому, забрати тару».
На оригінальне утеплення знадобилося півмісяця напруженої праці.
«Скляний будівельний матеріал, крім хорошої термоізоляції, не вигоряє на сонці, його не треба ні фарбувати, ні білити, – пояснює Віра Івашко. – До того ж екологічно чистий і довговічний – не гниє, не іржавіє, красивий і практичний – раз зробив і забув».
Утеплення всього будинку обійшлося жінці у близько двох тисяч гривень, які пішли на цемент.
«Раніше обігрівач у будинку не вимикала, і за місяць у холодну пору року тільки за світло доводилося платити 1000 гривень, – розповідає жінка. – Тепер на весь опалювальний сезон витрачаю 1500 гривень – на дрова».
Весь будинок Віра Івашко «огорнула» повітряними подушками. «Купила електричну пилку і поміняла все дерево на даху, потім вирівняла стелю “вагонкою” – і в хаті стало тепліше, – пояснює жінка. – Вирівняла пляшкою та глиною підлогу у вітальні, а потім обклала всі стіни і фронтон склом». Про електричний обігрівач давно забули, а влітку, навпаки, в будинку прохолодно.
Використовувати склотару як будівельний матеріал Віра Івашко почала після сюжету про чоловіка, який спорудив палац з пляшок з-під шампанського. «У мене якраз дерев’яний паркан завалився, а за магазином, який орендую, назбиралася купа склотари, потрібно було наймати трактор, щоб її вивезти в пункт прийому, – розповідає вона. – Вирішила пустити сміття у справу».
Пляшковим парканом господиня два місяці милувалася. «Вранці, при сході сонця, він переливається всіма кольорами веселки, а ввечері в ньому сонячні промені грають, вночі спеціально його підсвічую ліхтарями, щоб красиво було, – розповідає Віра Івашко. – Виклала пляшки у вигляді квітів, ромбів – і на душі мені так гарно стало».
На подвір’ї Віри Івашко теж все у склі. Навіть туалет з пляшок зроблений. А нещодавно своїм улюбленим матеріалом господиня виклала доріжку від воріт до ганку. Потім прокладе таку ж від інших воріт, що на задньому дворі.
«Для укладання пляшок треба викопати траншею, потім беремо три відра піску, відро цементу, розводимо водою, замішуємо і на цей розчин рівненько ставимо порожні півлітрівки шийкою вниз, – пояснює жінка. – Кладемо дерев’яну дощечку на денце пляшки і постукуємо про неї молотком, щоб пляшка добре увійшла в розчин і стояла врівень з іншими, потім заливаємо всі ряди розчином і отримуємо мощену поверхню».
У дванадцять роців Віра Івашко сама встановили паркан зі збитих двометрових дерев’яних секцій. «Цегляну кладку теоретично освоїла в п’ятому чи шостому класі, спостерігаючи, як одна жінка викладала стіну, – згадує жінка. – Я подавала їй будматеріали, і зрозуміла, що сама так зможу – пообіцяла мамі обкласти наш будинок білою цеглою і через кілька років стримала слово».