Президент Всеукраїнської асоціації пекарів пояснив, чому росте світова потреба у пшениці. Наразі у світі зростають ціни на пшеницю, адже збільшується споживання. Зокрема в Китаї почали більше їсти хлібобулочних виробів та м’яса, а для вирощування тварин також потрібно зерно. Тому Україна почала багато імпортувати пшениці в Китай, що вплинуло на ринок. Про це повідомляє «Главком», пише agronews.ua.
«Світові ціни на пшеницю зростають: споживання зростає. У тому ж Китаї, де постійно піднімається рівень життя. Китайці стали багатшими й багато їдять. Зокрема, м’яса. А для вирощування тварин потрібно зерно. Знову ж таки, можна припустити, що у світі більше стали вживати хлібобулочних виробів через карантин – люди вдома сидять і від нудьги щось постійно жують», – розповів президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко.
Він підкреслив, що Україна, як один із найбільших імпортерів, дуже сильно зав’язана на світові ціни на пшеницю. Відповідно, зростають і закупівельні ціни на зерно всередині країни. Саме тому деякі компанії вирішили купувати його в Білорусі.
«Чому б не притримати власну пшеницю, яка з жовтня 2020 року додала в ціні на третину, і не купити білоруську, яка помітно дешевше, і як мінімум, не гірше за якістю? У Білорусі експортний потенціал зерна значно нижчий. Причини – починаючи від відсутності портів і закінчуючи проблемами в міжнародній і внутрішній політиці. Та й менталітет трохи інший. У нас, якщо бачать, що світові ціни зростають на 5 %, то накинуть на всякий випадок 10 %. У Білорусі такого не станеться, до того ж там жорстке регулювання. Ось тому й ціни на зерно прийнятні», – розповів експерт.
Наразі імпорт борошномельної пшениці зріс всемеро. Йдеться про 14,5 тис тонн, рік тому було 2,1 тис тонн. Тараненко прокоментував, яка небезпека цієї ситуації: «Дійсно, справа в не в обсягах, справа в тенденції. Це тривожний дзвіночок – значить, щось не в порядку в нашій державі, яка є одним із найбільших експортерів пшениці у світі». Експерт також розповів, що держава наразі не регулює цінові тенденції на внутрішньому ринку зерна.
«Чому раніше не було таких різких стрибків цін? 2003 рік – дуже показовий. Практично все зерно з України вивезли, попри несприятливі прогнози, а потім завозили втридорога з-за кордону. Тоді держава зробила висновки і на певному етапі дуже добре працювали такі структури, як Держрезерв, Аграрний фонд. Вони діяли як? Ось починається збирання врожаю, ціни, зрозуміло, просідають – йде вал продукції. Трейдери зерно скуповують, до кінця року його вартість зростає, так як йдуть масові продажі. І на нижньому піку ціни держава скуповувала необхідну кількість зерна, а коли ціна починалася підвищуватися, держава вступає в гру і стримувала зростання на внутрішньому ринку. Відбувалася «зернова і борошняна інтервенція», яка дозволяла згладити сезонні стрибки цін”, – розповів він.
Тараненко підкреслив, що цей механізм сприяв виведенню бізнесу з тіні, адже борошно з державних запасів реалізовувалася підприємствам, що працюють легально, а тіньове виробництво в цій ситуації опинялось в програші.
Нагадаємо, що виробництво борошна впало до абсолютного мінімуму з 1999 року.