Україна має хороші можливості для того, щоб забезпечувати плодоовочевою продукцією не тільки своїх жителів, але і отримувати ще більшу вигоду від її експорту. Однією з проблем, які необхідно вирішити при цьому, є переробка і зберігання вирощеного врожаю, вважають аналітики Pro-Consulting.
У свіжому вигляді ягоди, фрукти і овочі можуть зберігатися порівняно недовго, та й відповідних фруктосховищ у нас поки не вистачає.
У цій ситуації міг би виручити спосіб, який здавна застосовувався в Україні – сушка. Сушені плоди садів і полів мають набагато більш тривалий термін зберігання і менші обсяг і масу, що полегшує їх транспортування на великі відстані.
Незважаючи на величезний власний потенціал, український ринок сухофруктів зайнятий переважно продукцією імпортного виробництва, говорять аналітики.
Нашим виробникам економічно вигідніше закупити сушені овочі в Китаї й Індії, а фрукти в Туреччині, Узбекистані та Ірані, ніж посушити вітчизняну продукцію.
Причина – висока собівартість української сушки через дорожнечу сировини та енергоресурсів.
Той же Китай щосили використовує хімію для прискореного зростання овочів і має можливість продавати свою продукцію на чверть дешевше, ніж можуть запропонувати українські аграрії.
Хоча, останнім часом споживачі з Євросоюзу стали підвищувати свої вимоги до якості сухофруктів, і у нашої країни з’явився шанс зайняти свою нішу на цьому ринку.
Крім того, працювати з українським сушінням висловив бажання найбільший виробник продуктів харчування – компанія Nestle. Тому слід очікувати активізації виробників в цьому напрямку.
Перші ознаки цього ми спостерігали вже в минулому році. Обсяг виробництва зріс на 5,4% після спаду на 28,2% в 2017-му. Прогнозується, що дане зростання продовжиться, оскільки відразу кілька компаній заявили про плани створення виробничих потужностей на даному напрямку.
При просуванні українських сухофруктів на внутрішньому і міжнародному ринках, головний акцент буде робитися на їх більш високу якість у порівнянні з дешевою продукцією конкурентів.
Тому перш за все необхідно забезпечити цей рівень якості при виробництві і на першому етапі – знайти постачальників відповідної сировини: без ГМО, сорти з оптимальним вмістом води.
По-друге, потрібно відповідати вимогам таких великих споживачів сушки, як Nestle, за параметрами поставок: однорідності партій, термінів, обсягів, циклічності.
У разі вирішення зазначених проблем, українська сушка зможе відвоювати в імпорті значну частину внутрішнього ринку і закріпитися в продовольчих сегментах інших країн.