Аграрна сфера чи не найбільше постраждала внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії, особливо – на територіях, які перебували під окупацією. Так після звільнення Київщини аграрії зіткнулися зі згорілими і замінованими полями, втраченими матеріалами та знищеним урожаєм. Про це повідомляє Шо Там, пише agronews.ua.
Уявити швидке відновлення в такій ситуації доволі складно, але цілком реально. Достатньо вірити у свою справу та мати чітку стратегію. Підприємець Ігор Соболєв наважився під час війни відновити власний агробізнес у Бучанському районі та навіть реалізувати розширення плантації лохини, з чим йому допомогла держава. Про шлях від згорілого господарства до промислових масштабів він розповів ШоТам.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Аграрна сфера чи не найбільше постраждала внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії, особливо – на територіях, які перебували під окупацією. Так після звільнення Київщини аграрії зіткнулися зі згорілими і замінованими полями, втраченими матеріалами та знищеним урожаєм.
Уявити швидке відновлення в такій ситуації доволі складно, але цілком реально. Достатньо вірити у свою справу та мати чітку стратегію. Підприємець Ігор Соболєв наважився під час війни відновити власний агробізнес у Бучанському районі та навіть реалізувати розширення плантації лохини, з чим йому допомогла держава. Про шлях від згорілого господарства до промислових масштабів він розповів ШоТам.
Ігор Соболєв – підприємець, співзасновник агрогосподарства з вирощування лохини «МІ-АГРО».
Ризикнув вкластися в агросферу
Я народився у Житомирі, з малих років проживав та наразі мешкаю в Києві. Майже з початку навчання в університеті почав паралельно працювати та заробляти власні кошти, цікавився розвитком економік передових держав світу. Полюбляв читати друковані видання про бізнес, інтерв’ю відомих на той час підприємців і діячів. За весь час займався різними сферами діяльності. Через спроби та помилки шукав справу, яка була б до душі.
Останнім часом мені хотілося інвестувати кошти у щось довгострокове. Щось таке, що давало б певний прибуток, а водночас – приносило насолоду та спокій. Тоді я почав придивлятися до аграрної сфери, адже це великий потенціал України. Мені подобалося, що це пов’язано з природою, землею, свіжим повітрям. Також це своєрідна диверсифікація моєї діяльності, а як бонус – ще й здоровий спосіб життя за межами мегаполіса.
Замість відпочинку на пенсії батько став моїм напарником
Досвіду в агросекторі до заснування компанії у мене не було. Я працював здебільшого у сферах ІТ, фінансів та страхування, довгий час розвивав із партнерами власні кав’ярні, місця громадського харчування та комплекси відпочинку. Утім агросектор цікавив мене, адже це перспективний напрямок, і мене завжди приваблювали процеси виробництва та створення.
Якось батько розповів мені про знайомих, які займаються лохиною. За плечима у мого тата – великий досвід в організації та створенні нових підприємницьких структур. Після закінчення Київського політехнічного інституту він 12 років працював у науково-дослідному інституті, захистив ступінь кандидата технічних наук. А останні 30 років очолював різні страхові та фінансово-консалтингові компанії.
На момент розмови батько вже оформив пенсію, тож шукав роботу до душі. Сидіти та чекати – це точно не його принципи. Тоді він ще не знав, що я зацікавився ягідною темою та готовий запускати аграрне підприємство.
Згодом ми провели декілька зустрічей із різними людьми та вирішили розпочати створення саду з лохини. Це була нішова культура, яка мала попит і досить високу ціну на ягідному ринку. Ми жартували, що я не даю батькам можливості спокійно відпочити на пенсії.
Думали, що пандемія – це найбільше випробування
Ще до повномасштабної війни ми висадили перші саджанці для проведення досліджень. З 2020 року спостерігали та формували стратегію на подальший розвиток, перевіряли, який сорт найкраще адаптується в нашому кліматі та яка формула добрив найкраще впливає на розвиток.
Навесні 2022 року планували розширення кількості рослин, аби в майбутньому досягти промислових потужностей виробництва. У цій справі важливо було готуватися завчасно. Тому ми поступово завозили на майданчик всі необхідні матеріали. Там вже були підготовлені ґрунт, тирса, матеріали для системи поливу.
Ми пройшли неабиякі випробування, коли починали справу в піковий момент пандемії коронавірусу у 2019 році. Тоді були обмеження у зустрічах, роботі державних установ і логістиці. Найважче було отримати дозволи на проведення електроенергії та вчасно закласти крапельну систему поливу.
Усі плани «горіли», бо ми не встигали до початку сезону, а для наступної можливості необхідно було чекати ще 6 місяців або навіть рік. Сьогодні смішно згадувати, що то здавалося великою проблемою. Адже таких випробувань, як переживає зараз вся країна, важко було собі уявити.
Через війну втратили майже всі матеріали
Наше господарство площею в 6,5 гектара розташоване в Бучанському районі – якраз там, де з початку повномасштабної війни відбувалися бойові дії. Під час визволення Київської області РСЗВ стояли прямо на нашому полі. Матеріали, які ми закупили для розширення насаджень, погоріли від залпового вогню. Певно, як і всі окупанти в Бучанському районі. Від заготовчих матеріалів не залишилося й сліду.
Та жодної думки про жалобу не було – на фоні загальних подій такі втрати не сильно відчуваються. Звісно, плани про розширення та продовження роботи опинилися під великим питанням. Але ми добре розуміли, що нам залишився тільки один шлях – продовжувати далі свою справу.
Друзі казали, щоб ми кидали це діло, адже все згоріло, зараз війна, не час. Багато хто скептично ставився до відновлення роботи під час військових дій. Але я розумів, що рослина не може чекати та не зважає на геополітику.
Ми мали стратегію і віру в перемогу. Відразу після звільнення Київщини наша команда продовжила підготовчий етап до розширення підприємства, перебуваючи при цьому безпосередньо біля місць бойових дій.
Батько не вірив, що ми виграємо грант
Згодом я знайшов інформацію про запровадження урядових грантів, що мають стимулювати відновлення та розвиток бізнесу в Україні. Наше підприємство підходило за всіма критеріями, тому ми вирішили подавати заявку.
Документи зробили швидко. Зокрема необхідно було розробити бізнес-план та кошторис – усе це у нас було в чернетках для власного використання. Ми доопрацювали документи та подали їх через державний «Ощадбанк», що є учасником програми. Зазвичай спеціалісти в банківській установі детально консультують щодо всіх умов та процедур.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Аграрна сфера чи не найбільше постраждала внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії, особливо – на територіях, які перебували під окупацією. Так після звільнення Київщини аграрії зіткнулися зі згорілими і замінованими полями, втраченими матеріалами та знищеним урожаєм.
Уявити швидке відновлення в такій ситуації доволі складно, але цілком реально. Достатньо вірити у свою справу та мати чітку стратегію. Підприємець Ігор Соболєв наважився під час війни відновити власний агробізнес у Бучанському районі та навіть реалізувати розширення плантації лохини, з чим йому допомогла держава. Про шлях від згорілого господарства до промислових масштабів він розповів ШоТам.
Ігор Соболєв
Підприємець, співзасновник агрогосподарства з вирощування лохини «МІ-АГРО»
Ризикнув вкластися в агросферу
Я народився у Житомирі, з малих років проживав та наразі мешкаю в Києві. Майже з початку навчання в університеті почав паралельно працювати та заробляти власні кошти, цікавився розвитком економік передових держав світу. Полюбляв читати друковані видання про бізнес, інтерв’ю відомих на той час підприємців і діячів. За весь час займався різними сферами діяльності. Через спроби та помилки шукав справу, яка була б до душі.
Останнім часом мені хотілося інвестувати кошти у щось довгострокове. Щось таке, що давало б певний прибуток, а водночас – приносило насолоду та спокій. Тоді я почав придивлятися до аграрної сфери, адже це великий потенціал України. Мені подобалося, що це пов’язано з природою, землею, свіжим повітрям. Також це своєрідна диверсифікація моєї діяльності, а як бонус – ще й здоровий спосіб життя за межами мегаполіса.
Замість відпочинку на пенсії батько став моїм напарником
Досвіду в агросекторі до заснування компанії у мене не було. Я працював здебільшого у сферах ІТ, фінансів та страхування, довгий час розвивав із партнерами власні кав’ярні, місця громадського харчування та комплекси відпочинку. Утім агросектор цікавив мене, адже це перспективний напрямок, і мене завжди приваблювали процеси виробництва та створення.
Якось батько розповів мені про знайомих, які займаються лохиною. За плечима у мого тата – великий досвід в організації та створенні нових підприємницьких структур. Після закінчення Київського політехнічного інституту він 12 років працював у науково-дослідному інституті, захистив ступінь кандидата технічних наук. А останні 30 років очолював різні страхові та фінансово-консалтингові компанії.
На момент розмови батько вже оформив пенсію, тож шукав роботу до душі. Сидіти та чекати – це точно не його принципи. Тоді він ще не знав, що я зацікавився ягідною темою та готовий запускати аграрне підприємство.
Згодом ми провели декілька зустрічей із різними людьми та вирішили розпочати створення саду з лохини. Це була нішова культура, яка мала попит і досить високу ціну на ягідному ринку. Ми жартували, що я не даю батькам можливості спокійно відпочити на пенсії.
Думали, що пандемія – це найбільше випробування
Ще до повномасштабної війни ми висадили перші саджанці для проведення досліджень. З 2020 року спостерігали та формували стратегію на подальший розвиток, перевіряли, який сорт найкраще адаптується в нашому кліматі та яка формула добрив найкраще впливає на розвиток.
Навесні 2022 року планували розширення кількості рослин, аби в майбутньому досягти промислових потужностей виробництва. У цій справі важливо було готуватися завчасно. Тому ми поступово завозили на майданчик всі необхідні матеріали. Там вже були підготовлені ґрунт, тирса, матеріали для системи поливу.
Ми пройшли неабиякі випробування, коли починали справу в піковий момент пандемії коронавірусу у 2019 році. Тоді були обмеження у зустрічах, роботі державних установ і логістиці. Найважче було отримати дозволи на проведення електроенергії та вчасно закласти крапельну систему поливу.
Усі плани «горіли», бо ми не встигали до початку сезону, а для наступної можливості необхідно було чекати ще 6 місяців або навіть рік. Сьогодні смішно згадувати, що то здавалося великою проблемою. Адже таких випробувань, як переживає зараз вся країна, важко було собі уявити.
Через війну втратили майже всі матеріали
Наше господарство площею в 6,5 гектара розташоване в Бучанському районі – якраз там, де з початку повномасштабної війни відбувалися бойові дії. Під час визволення Київської області РСЗВ стояли прямо на нашому полі. Матеріали, які ми закупили для розширення насаджень, погоріли від залпового вогню. Певно, як і всі окупанти в Бучанському районі. Від заготовчих матеріалів не залишилося й сліду.
Та жодної думки про жалобу не було – на фоні загальних подій такі втрати не сильно відчуваються. Звісно, плани про розширення та продовження роботи опинилися під великим питанням. Але ми добре розуміли, що нам залишився тільки один шлях – продовжувати далі свою справу.
Друзі казали, щоб ми кидали це діло, адже все згоріло, зараз війна, не час. Багато хто скептично ставився до відновлення роботи під час військових дій. Але я розумів, що рослина не може чекати та не зважає на геополітику.
Ми мали стратегію і віру в перемогу. Відразу після звільнення Київщини наша команда продовжила підготовчий етап до розширення підприємства, перебуваючи при цьому безпосередньо біля місць бойових дій.
Батько не вірив, що ми виграємо грант
Згодом я знайшов інформацію про запровадження урядових грантів, що мають стимулювати відновлення та розвиток бізнесу в Україні. Наше підприємство підходило за всіма критеріями, тому ми вирішили подавати заявку.
Документи зробили швидко. Зокрема необхідно було розробити бізнес-план та кошторис – усе це у нас було в чернетках для власного використання. Ми доопрацювали документи та подали їх через державний «Ощадбанк», що є учасником програми. Зазвичай спеціалісти в банківській установі детально консультують щодо всіх умов та процедур.
Батько скептично ставився до програми, адже його минулий досвід будь-якої роботи з державними установами частіше залишав тільки негативний слід. Але я бачив трансформацію державних послуг в останні роки, а тому наполягав та вірив у реальність такої допомоги.
Від нас – якісний проєкт, від уряду – кошти
Наша стратегія базувалася на тому, щоб на першому етапі створити невеличкий сад якісної лохини, а вже надалі розвиватися та пропонувати нашу продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Робочий проєкт нам розробляла компанія з будівництва садів і систем зрошення. Там ми заклали сучасні системи крапельного зрошення та живлення рослин.
Такий бізнес-план ми подали до профільного відомства – Міністерства аграрної політики та продовольства через національну систему «Дія». Там дуже скрупульозно на програмному рівні перевіряли всі показники заявників.
Після проходження контролю «Дія» в автоматичному режимі направила нашу заявку до міністерства. Рішення у відомстві ухвалили достатньо швидко. Нам зателефонували через уповноважений банк та повідомили, що «МІ-АГРО» затвердили на отримання гранту для створення та розвитку саду.
Грант потребує співфінансування від бізнесу
Відповідно до Порядку надання грантів, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми із надання грантів є Міністерство економіки. Гранти надають за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні 70% вартості проєкту від держави та 30% – від отримувача.
Ми відразу протягом тижня виконали свої зобов’язання та перерахували на спецрахунок в «Ощадбанку» свою частку. Кошти від держави отримали значно пізніше, але, звісно, поставилися з розумінням, адже в країні фінансові проблеми на тлі війни.
Щодо витрат коштів є певні обмеження – їх можна направляти тільки на цільове використання, відповідно до поданого плану. Усе це ретельно контролює банківська установа. Ми закупили все необхідне, як і планували за проєктом. Також виконали всі заплановані роботи з розширення плантації та восени 2022 року висадили ще приблизно чотири тисячі саджанців, серед яких – сорти як вітчизняних, так відомих світових розсадників.
Перші прибутки нові саджанці дадуть через три роки
Лохина є надзвичайно корисною ягодою. Масштаби її споживання з кожним роком зростають, і я впевнений, що цей тренд буде залишатися. Після початку повномасштабної війни моє бажання інвестувати сили та ресурси в цю справу лише збільшилося. Це інвестиція в майбутнє.
За нашими розрахунками, ми отримаємо перший промисловий врожай тільки у 2024 році, а нові саджанці дадуть врожай у 2026-2027 роках. До цього ми плануємо ще декілька розширень. Але треба завзято працювати над цим саме зараз, навіть якщо у цей час країна переживає найважчі свої часи. Уся наша команда вірить у майбутнє, а до справи всі мають особливу любов, тому з наснагою ставляться до роботи.