Держава контролює втричі більше землі, ніж громади – 7,3 млн га. проти 2,2 млн га. Про це з посиланням на дані Держгеокадастру повідомили в Громадській коаліції «За скасування земельного мораторію».
Згідно проектів земельної реформи, запропонованих урядом та парламентським комітетом з питань аграрної політики, державна земля має бути передана в управління громад. Адже земля – це місцевий ресурс, і розпоряджатися ним мають територіальні об’єднання. Крім того, є європейський принцип – повноваження органів місцевого самоврядування базового рівня мають розповсюджуватися на всю територію держави.
Після інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності було виявлено, що громади контролюють 2,2 млн га сільгоспугідь, а держава – 7,2 млн. га. В лідерах Полтавська, де держава володіє 476.3 млн га, Одеська – 459.3 млн. га та Чернігівська – 417.7.
Ці цифри постійно зменшуються. За неповні чотири роки обсяги державних земель зменшилися на 10%, з 10,5 млн га до 9,4 млн. га.
Нагадаємо, що після набрання чинності у 2002 році Земельного кодексу у підпорядкуванні місцевих громад залишилося лише близько 12% території України – це землі, що розташовані здебільшого у межах населених пунктів. А от 88% земель (це ті, що за межами населених пунктів) є вотчиною органів державної влади – Держгеокадастру, районних та обласних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів.
До 1 січня 2013 року функції щодо розпорядження значною частиною державних земель були у органів місцевої державної влади (РДА), а потім їх «тимчасово» передали до органів управління земельними ресурсами, які мали здаватися в оренду. Причому згідно з «Публічним звітом Держгеокадастру за 2017 рік» результатом передачі цим відомством в оренду земельних ділянок с/г призначення є 118,7 млн грн. при тому, що на утримання Держгеокадастру в той рік було витрачено близько 1 млрд грн.
Нагадаємо, що з початку 2018 року йде процес передачі землі громадам – за рік 646 громад отримали майже 1,5 млн гектарів землі. Але, на думку експертів, процес йде надто повільно, та на практиці громади стикаються з великою кількістю проблем та обмежень.