Осінь 2025 року стала однією з найскладніших для європейської металургії за останні роки. Від Франції до Польщі підприємства оголошували про тимчасові зупинення, аварійні інциденти й тривалий простій, що лише посилювало відчуття кризи, яка охопила галузь на тлі слабкого попиту, високих енергетичних витрат і конкуренції з дешевим імпортом, пише agronews.ua.
Читай нас також у Viber та Telegram.
Першою гучною новиною стало рішення ArcelorMittal Poland тимчасово зупинити доменну піч № 3 у Домброві-Гурнічій.
Керівництво компанії пояснило цей крок поєднанням негативних факторів: рекордно високими цінами на енергоносії, високими витратами на купівлю вуглецевих квот і напливом дешевого імпорту. За даними Польської асоціації сталі, вже 80% споживання країни покривається імпортом, а для плоского прокату – навіть 95%.
У жовтні ситуацію ускладнила серія аварійних інцидентів. На французькому заводі ArcelorMittal Fos-sur-Mer велика пожежа пошкодила дві конвеєрні лінії, призвівши до зупинення доменної печі № 2 і сталеплавильного цеху.
Хоча людських жертв не було, наслідки виявилися суттєвими. Виробництво припинено майже на 2 місяці, а компанія змушена переорієнтувати замовлення на інші європейські підприємства.
Схожа ситуація була в Німеччині, де Thyssenkrupp Steel Europe призупинила роботу доменної печі № 9 у Дуйсбурзі через слабкий попит і надлишок імпорту. Лише за кілька днів до цього на тому самому підприємстві сталася пожежа в новому прокатному цеху після вибуху в печі.
В Італії Pittini Group зупинила виробництво на головному заводі Ferriere Nord через займання трансформатора, тоді як Marcegaglia втратила частину виробництва холоднокатаного листового прокату після пожежі в Равенні. Ці інциденти матимуть вплив на пропозицію деяких видів продукції, зокрема довгого прокату для будівництва і сталевих рулонів.
Acciaierie d’Italia на початку вересня повідомляла про аварійне зупинення єдиної домни в Таранто, яка працювала, але відновити роботу агрегату планували за кілька діб.
Водночас у Румунії та Чехії колишні активи Liberty Steel проходять реструктуризацію, яка супроводжується тривалим простоєм – Liberty Galați шукає покупця через міжнародний аукціон, а Liberty Ostrava переходить у власність нового інвестора під історичною назвою Nová Huť із планами демонтажу застарілих домен і будівництва сучасної електропечі.
Сукупність цих подій уже впливає на цінову динаміку європейського ринку сталі. Обмеження імпорту через антидемпінгові заходи й зниження внутрішнього виробництва призводять до поступового скорочення пропозиції.
Особливо це відчутно у сегменті холоднокатаного та гарячекатаного прокату, де низка трейдерів уже повідомляє про зростання премій до контрактних цін і труднощі з отриманням додаткових обсягів. Водночас зменшення конкуренції з боку імпорту дає змогу великим виробникам стабілізувати ціни, незважаючи на відсутність позитивної динаміки з боку попиту.
Окрім локальних інцидентів, проблеми торкнулися і тих підприємств, які вже тривалий час перебувають у кризовому становищі.
В Угорщині Liberty Dunaújváros досі простоює у спробах реорганізації та переходу до нового власника. Охочих придбати активи не так багато. Одним із них був словацький бізнесмен Йозеф Шівак, проте його не допустили до аукціону через репутаційні ризики.
У Люксембурзі влада розглядає можливість викупу заводу Liberty Dudelange, який простоює, для подальшої реструктуризації або перепрофілювання.
В Італії триває складний процес пошуку інвестора для Acciaierie d’Italia (колишня ILVA) – уряд уже отримав понад десяток пропозицій. Тим часом у Румунії ArcelorMittal Hunedoara планує частковий рестарт прокатного виробництва після приблизно двомісячного зупинення, використовуючи заготовки з України.
Якщо взяти до уваги проблемні підприємства Liberty Steel, то у Східній Європі простоює більш ніж 8 млн т сталеливарних потужностей, частину з яких, імовірно, не вдасться відновити. Така ситуація створює ризик довготривалої втрати промислового потенціалу регіону, який традиційно забезпечував значну частку європейського виробництва сталі.
Без рішучих дій урядів і чіткої промислової політики ЄС ці підприємства можуть остаточно перейти з розряду тимчасово неактивних у ліквідовані, що призведе до структурного дефіциту на ринку і зростання залежності Євросоюзу від імпорту сталевої продукції, боротьба з яким щороку набирає обертів. Водночас зростання кількості випадків пожеж та інших форс-мажорних обставин на підприємствах блоку тільки посилює тиск у галузі.