Експерти Офісу протидії рейдерству пояснили до якого суду звертатися при оскарженні реєстраційних дій. В Україні існує два шляхи оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів: адміністративний — звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України або його територіального органу, і судовий — подача позову до суду. Про це повідомила пресслужба Офісу протидії рейдерству, пише agronews.ua.
Механізм захисту своїх майнових прав обирає сам скаржник. Але бувають випадки, коли особа може звернутися тільки до суду (наприклад, якщо із моменту, коли вона дізналася чи могла дізнатися про можливе порушення своїх прав, пройшло більше 60 днів).
Якщо інструменти адміністративного оскарження застосувати неможливо, потрібно обрати правильний спосіб захисту своїх прав. До суду якої юрисдикції потрібно звернутися з огляду на актуальну практику найвищої судової інстанції країни — Верховного Суду (ВС), пояснюють експерти Офісу протидії рейдерству.
Ще кілька років тому у випадку оскарження реєстраційних дій власник майна мав звернутися із позовом до адміністративного суду, однак нещодавно судова практика розгляду справ цієї категорії змінилася.
У постанові Великої Палати ВС від 2 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18, зокрема йдеться, цитуємо: «саме лише скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи не дозволяє остаточно вирішити спір про право між цими особами без з’ясування правомірності правових підстав набуття такого майна, що має наслідком невиконання основного завдання судочинства».
Тобто ВС фактично змінив юрисдикційну належність таких спорів, змістивши акцент із дій державного реєстратора на правові підстави реєстрації права власності або користування майном.
Тож тепер критерієм розмежування спорів щодо державної реєстрації є предмет оскарження.
Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора в контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (відмова від проведення державної реєстрації) і спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то він є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У цьому випадку позовну заяву потрібно подавати до окружного адміністративного суду за вибором позивача: за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи або за місцезнаходженням відповідача.
У випадку, коли позивачем оскаржуються дії державного реєстратора за заявою третьої особи, то вбачається спір про право між позивачем та іншою особою, який повинен розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін.
Наприклад, якщо однією зі сторін спору є фізична особа, то позивач має звертатися до місцевого загального суду (за місцем проживання або знаходження відповідача), а справа — розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Коли йдеться про реєстраційний кейс, сторонами в якому є суб’єкти господарювання, треба звертатися до господарського суду (за місцезнаходженням відповідача).
Належним відповідачем у таких спорах є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі прав. Участь у такому спорі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. Вимога про скасування державної реєстрації у такому випадку може бути заявлена як похідна.
Врахування останніх тенденцій судової практики дозволить правильно обрати суд, до якого варто звертатися за захистом своїх майнових прав, резюмують експерти Офісу протидії рейдерству.