НОВИНИ

Обмеження імпорту добрив знизить конкурентноздатність агропродукції – Сластьон

17.05.2021 15:30
1612603955_superfosfat_dobrivo

Останнім часом в Україні досить важко знайти і придбати якісні мінеральні добрива. При цьому вони відчутно подорожчали. У майбутньому можлива ще одна перешкода – обмеження джерел постачання добрив, оскільки може бути введено квотування чи взагалі заборона імпортну мінеральних добрив. Про це повідомляє пресслужба Українського клубу аграрного бізнесу, пише agronews.ua.

Як вплинуть на український ринок добрив та безпосередньо аграріїв потенційні санкції чи обмеження, в ефірі Agro FM розповідав Роман Сластьон, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ).

– Романе, на якій стадії знаходиться розгляд питання введення квот на імпортні добрива?

– Історія з квотуваннями почалася минулого року. Тоді вдалося переконати більшість представників міжвідомчої комісії, зокрема з Мінекономіки, а також достукалися до Президента, і в результаті вибороти нормальний, вільний, конкурентний ринок.

Зараз ситуація на ринку добрив залишається складною: досі не припинено монопольне становище вітчизняного виробника, який часом зловживає своїм становищем.

Питання квотування ніби-то закрите: комісія прийняла правильне рішення не вводити квоти, тож маємо можливість імпорту, щоб балансувати ринок. Але не все так просто. З боку компанії “Остхем Україна” був поданий позов до Окружного адміністративного суду Києва, який 31 березня прийняв рішення – зобов’язати комісію ввести квоти. Терміном до 20 травня можна подати апеляцію і спробувати оскаржити це чергове одіозне рішення Окружного адміністративного суду Києва. Саме над цим зараз і працює аграрна спільнота. Потрібно, щоб представники Мінекономіки і безпосередньо міжвідомчої комісії подали обґрунтовану апеляцію щодо того, що зараз немає жодних підстав для змін в регулюванні ринку добрив.

– Як реагують на ситуацію народні депутати?

– Народні депутати втручалися в міру можливостей, адже це питання, яке турбувало багатьох. Зокрема депутати від Аграрного комітету Верховної Ради, безпосередньо зверталися до Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігоря Петрашка з тим, щоб він висловив свою позицію, дав бачення розвитку подій і того, яким чином Мінекономіки буде відстоювати позицію по недоцільності введення квот.

– Тобто Мінекономіки зайняло сторону аграріїв?

– На жаль, позицію безпосередньо міністра і досі не вдалося почути, незважаючи на численні звернення народних депутатів. Відомо, що Мінекономіки подало апеляційну скаргу щодо рішення суду. Однак, дивним чином це було зроблено буквально за один день після отримання рішення. Маючи 30 днів на підготовку скарги, мені здається, можна було б краще вивчити документ, викласти аргументацію і мотивацію, якісніше підійти до написання і подання цієї апеляційної скарги. Сподіваюся, що міжвідомча комісія проведе більш ґрунтовну роботу, і ми не побачимо “зливу справи”.

– Також піднімається питання обмеження імпорту добрив з Білорусі. За окремими позиціями ця країна контролює вагому частку ринку, зокрема 55% по імпорту КАСу. По NPK альтернативу білоруським препаратам дуже важко знайти, оскільки вони містять дешевий калій, а в Україні висококалійні добрива майже не вироблялися. І  хоча загалом українське виробництво у 8 раз більше, ніж той обсяг, що завозять з Білорусі, тим не менш, його можуть обмежити. Наскільки це вразить аграрну сферу?

– Після рішення суду це друга новина, яка реально турбує сільгоспвиробників, тому що при закритому російському ринку, альтернативи не так багато. У нас обмежені можливості. Є доволі серйозна диверсифікація імпорту добрив по країнам. Білорусь та інші постачальники займають свою, зрозумілу нішу. Калій фактично виробляється у Білорусі, і “Сумихімпром” імпортує білоруський калій для виробництва власних комплексних добрив. В Україні немає розроблених родовищ ні фосфоритів-апатитів, ні калію, тобто будь-які комплексні добрива містять імпортні складові. Тому мрії про власне виробництво і повне забезпечення комплексними препаратами – це нонсенс. Якщо закриють Білорусь, проблема буде очевидною. Сільгоспвиробники й так не вносять достатньо поживних елементів у ґрунт, втрачаючи родючість ґрунтів.

– Добрива на українському ринку дорожчі, ніж в інших країнах, а експортні ціни часто є нижчими. Траплялися ситуації, коли білоруські добрива продавалися в Україні дорожче, ніж в Польщі на $10-15. 

– Так, ринок України по добривам є преміальним, про це знають усі. Така ситуація недосконалої конкуренції склалася через  обмеження, надмірну концентрацію виробництва азотних добрив в одній групі, плюс контроль над одним більш-менш значимим виробником комплексних добрив (“Сумихімпром”). Тож виникає дивна ситуація, коли компанії експортують за нижчими цінами, ніж постачають внутрішньому сільгоспвиробнику. Тобто фактично несуть додаткові витрати, щоб доставити продукцію до порту, перевантажити на судно, і відправити до країни-імпортера. Тим часом вітчизняний сільгоспвиробник, розташований прямісінько біля заводу, отримує ті самі добрива значно дорожче!

Питання не тільки в ціні, а й і в якості. Наші виробники комплексних добрив дуже часто не можуть забезпечити стабільної або належної якості за гранулометричним складом, водорозчинністю, іншими параметрами. Тому й віддають перевагу більш якісному продукту, хоча він і дорожчий.

– Що більші обсяги виробництва добрив, то ймовірнішими провали з якості, особливо враховуючи брак аміаку та сірчаної кислоти. Сірка подорожчала удвічі в квітні місяці, фосфорна кислота зросла у ціні на $200, тож дешевшати добрива точно не можуть. Маємо величезний відрив України від світової ціни по фосфорних добривах, що компенсується восени. Тож чи дійсно імпорт шкодить українським хімічним виробникам?

– За статистикою останніх двох років ввезення добрив з-за кордону не перешкоджає вітчизняним заводам. Ситуація кардинально змінилася після введення ембарго на російські добрива в липці 2019 року. Зараз спостерігаються найкращі показники виробництва за останні 5-6 років, за прибутковістю мало б бути так само, але ймовірно впливають попередні борги.

Сільгоспвиробники будуть із задоволенням купувати і продукт вітчизняного виробництва, якщо він матиме адекватну ціну, та за умови гарантованої поставки. Бо всі ще добре пам’ятають історію 2017 року, коли з незрозумілих причин хімзаводи просто зупинилися, і було прийняте рішення не виробляти продукцію, за яку вже була внесена передоплата. Аграрії не розуміли, як повернути кошти чи отримати продукцію, замовлену під весняну посівну кампанію.

– Один з аргументів, який надавався на засіданнях стосовно квот, – те, що дуже багато імпортних добрив – це насправді російська продукція, просто перефасована. Між тим у нас багато литовських, польських добрив. Чи можливе таке перефасування взагалі? Адже в такому разі потрібно підробити сертифікат походження, що є кримінальною справою. Принаймні я не знаю жодного розслідування стосовно підробки сертифікату.

– Це один з міфів і страхів, які намагаються роздути прихильники введення обмежень на імпорт добрив. Наче б то є глобальна змова, і Росія намагається зайти зі своїми добривами через Литву, Білорусь, Грузію, Туреччину, Болгарію. Виходить так, що з усіх боків відслідковується “рука Кремля”. Окрім нашого національного виробника. Це виглядає дещо дивним.

Це дійсно міф. Таких випадків, принаймні масштабних, точно не було, тому що економічно не зовсім вигідно. Імпортують зазвичай великі компанії, які давно працюють на цьому ринку, дбають про свій імідж, тож такі тіньові схеми – точно не їхня справа.

– За даними аналітиків агенції “Інфоіндустрія”, на складах залишилося багато не використаних українських і навіть іноземних добрив. Тобто під весняну посівну було закуплено менше засобів, ніж зазвичай, а попереду чекають подальші обмеження. Якою буде ситуація восени та навесні наступного року з урахуванням цих обмежень?

– Ситуація складна і вона змінюється дуже швидко. Ми боролися з квотуванням, аж тут нові звістки щодо обмежень цілого спектру білоруських препаратів, азотно-фосфорних, комплексних, КАС. Чітких документів і відомостей, на жаль, немає. Це закрита інформація з боку Мінекономіки. Тому прогнозувати щось складно, імпортерам важко розраховувати якісь обсяги, і цілком можливо, що восени спостерігатиметься певний дефіцит, навіть з урахуванням наявних залишків.

– Чи можливе раптове ведення квот чи ембарго, на початку літа? І  наскільки вірогідне повторення таких сценарію 2017-2019 років, коли несподівано вводилися обмеження, ціни на залишки добрив шалено зростали, а окремі виробники залишалися із заарештованим товаром?

– Квоти прийняти настільки швидко навряд чи вдасться. Розгляд апеляційної скарги триватиме щонайменше 2-3 місяці. Крім того, якщо після апеляції збережеться розпорядження про введення квот, потрібно зібрати комісію, на це потрібен ще один місяць. Тим не менш ризик введення обмежень до кінця року є доволі високим.

Лімітування по білоруським добривам можуть прийняти дійсно швидко, тому що це не настільки регламентована процедура. Таке рішення може викликати ефект бумеранга: у відповідь на забору експорту, Білорусь може зробити зустрічний хід і припинити постачання калію. Звідки тоді “Сумихімпром” буде брати сировину? Адже калій зУзбекистану не покриває усі потреби. З урахуванням логістики, Україна не зможе збільшити виробництво  NPK, тим більше що є брак інших компонентів. Події будуть розвиватися протягом літа і реальні наслідки побачимо лише на початку осені. АлеЗагроза того, що подібні рішення будуть прийняти в перші місяці літа, існує. І те, як процес розвивається зараз, створює ще більше підґрунтя для цих ризиків.

– У випадку не введення квот, чи можливе виключення Білорусі з переліку постачальників задля отримання очікуваного ефекту (скорочення імпорту шляхом повної заборони, санкцій, тощо)?

– Можливий, проте я схиляюся до думки, що нинішня ситуація – це прагнення повністю і одночасно “закрутити гайки” з усіх боків. Питання стосується і квотування, і постачання добрив з Білорусі, як країни, що має одне з найбільших родовищ калію. Цей елемент вона постачає до величезної кількості країн. Тож, припустимо, ми припинимо брати калій у Білорусі, і будемо закуповувати його в Узбекистані, чи в Канаді, наприклад. Але логістичне плече робить таку схему економічно не вигідною. За такого підходу вітчизняній сільгосппродукції, зерну, олії, буде дуже важко конкурувати на міжнародних ринках, тому що її собівартість буде “зашкалювати” через усі ці додаткові витрати. І все через прагнення створити тепличні умови для окремих заводів! Це точно хибний підхід.

Читайте також: в Україні на Digital Field висіяли найбільше демо-поле з гібридами кукурудзи.


Читай нас також у Viber та Telegram, поширюй новину на своїй сторінці:
Поширити: