АГРО-БЛОГ

Названо 17 обов’язкових положень Статуту сільськогосподарського кооперативу

17.12.2020 12:02
20201204_172815_0000


Кожен діючий сільськогосподарський кооператив до 15 серпня 2023 року повинен здійснити перереєстрацію та адаптувати свою діяльність до нових правил гри. Приведення діяльності сільськогосподарського кооперативу у відповідність до вимог чинного законодавства, перш за все, починається з розроблення нового статуту. Детально про те, що повинно бути у новому статуті сільськогосподарського товариства в агро-блозі AgroNews.UA розповість адвокат, експерт в галузі земельного та аграрного права Олена Смоляк.

21.07.2020 року прийнято цілком новий Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» (далі – Закон), офіційно Закон набрав чинність з 15.08.2020 року. Прийняття нового Закону тягне за собою обов’язкову перереєстрацію всіх раніше створених сільськогосподарських виробничих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Така перереєстрація має відбутися до 15.08.2023 року.

І перше з чого слід почати – це розроблення нової редакції статуту.

Частина 2 ст.8 Закону містить перелік обов’язкових положень, які мають бути в статуті новоствореного кооперативу, або сільськогосподарського кооперативу, який, в силу вимог нового Закону зобов’язаний привести у відповідність свої статутні документи та провести перереєстрацію. Якщо новий статут не буде містити зазначених положень в реєстрації новоствореного сільськогосподарського кооперативу, або при здійсненні перереєстрації існуючого, то державний реєстратор просто відмовить у здійсненні відповідних реєстраційних дій.

Отже, пропоную розібрати, які умови є обов’язковими, та що там має бути:

1. Найменування та скорочене найменування (за наявності) сільськогосподарського кооперативу

Найменування повинно містити:

✔️ організаційну правову форму – сільськогосподарський кооператив

✔️ назву, яка може містити власну назву та інформацію про вид діяльності

За правилами нового Закону вид діяльності (виробничий, переробний, заготівельно-збутовий, постачальницький, сервісний, багатофункціональний тощо) належить до назви кооперативу, а не до організаційно-правової форми. За загальними правилами, назва зазначається в кавичках, отже, якщо вид кооперативу зазначати в назві, уникнути дублювання слова «кооператив», мабуть, не вдасться. На практиці відомі випадки відмови у вчинені державним реєстратором реєстраційних дій через те, що вид товариства з обмеженою відповідальністю (який також по суті був частиною назви) не було зазначено в кавичках.

2. Мета і цілі утворення сільськогосподарського кооперативу, перелік видів його діяльності.

Мета створення нового кооперативу та мета діяльності вже діючого може бути або в отриманні прибутку, або у здійсненні організаційної діяльності (тобто, без мети отримання прибутку), що має бути чітко визначено статутом.

Новий Закон не визначає цілі сільськогосподарського кооперативу, проте, у ст.4 Закону встановлені цілі сільськогосподарської кооперації. Тому, визначаючи цілі свого кооперативу, щоб надалі не було перепон у вступі до кооперацій, бажано їх формувати орієнтуючись на положення ст.4 Закону.

Види діяльності сільськогосподарського кооперативу перелічені в ст.5 Закону. Законом не забороняється можливість здійснення сільськогосподарським кооперативом декілька видів діяльності, однак це має бути передбачено статутом. Слід врахувати, що будь-яка зміна або доповнення виду діяльності буде тягнути за собою внесення змін до статуту.

3. Умови і порядок вступу до сільськогосподарського кооперативу членів, асоційованих членів та виходу чи виключення з нього.

Статтями 10, 11, 13 Закону визначено, хто може бути членом сільськогосподарського кооперативу, та визначений загальний порядок вступу та припинення членства. В цій частині суттєво відійти від положення Закону не вдасться. Єдине що, статутом сільськогосподарського кооперативу може бути передбачено, що рішення про прийняття особи до кооперативу, про відмову у прийнятті або про припинення членства приймається правлінням (головою) сільськогосподарського кооперативу, а не загальними зборами.

Однак з асоційованими членами ситуація складається дещо інакше. В ч. 3 ст. 14 зазначено, що саме в статуті має бути визначений порядок вступу, та припинення асоційованого членства.

Враховуючи особливий статус асоційованого члена та його прав у разі ліквідації сільськогосподарського кооперативу у порівнянні з іншими членами, нехтувати порядком вступу та виходу в статуті не варто.

4. Права та обов’язки членів, асоційованих членів сільськогосподарського кооперативу.

Основні права та обов’язки членів кооперативу перелічені в ст. 12 Закону. Тому, при розробці нового статуту їх обов’язково треба імплементувати в його положення. Забороняється звужувати права члена, які передбачені Законом. Проте, відповідно до потреб конкретного сільськогосподарського кооперативу права та обов’язки членів можуть бути розширені статутом.

Стосовно асоційованих членів, то ситуація складається так само, як з їх вступом та виходом – їх права та обов’язки повністю мають бути регламентовані статутом.

5. Порядок внесення змін до статуту сільськогосподарського кооперативу.

Законом встановлено, що внесення змін до статуту є виключною компетенцією загальних зборів. Також визначена необхідна мінімальна кількість голосів, щоб рішення про внесення змін до статуту вважалося прийнятим – не менш як 2/3 членів такого кооперативу (уповноважених представників), які беруть участь у загальних зборах сільськогосподарського кооперативу. Проте Статутом можна встановити й більшу кількість голосів, необхідну для прийняття рішення. Також, коли цього потребує ситуація, окремо прописується особливий порядок обговорення, ознайомлення зі змінами та внесення членами пропозицій до запропонованих змін статуту.

6. Порядок затвердження правил внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського кооперативу та внесення змін до них.

Правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського кооперативу є внутрішнім нормативним документом сільськогосподарського кооперативу, що визначає особливості реалізації положень статуту такого кооперативу. Основні відомості, що мають бути зазначені в таких правилах перелічені в ч. 2 ст.9 Закону. Однак вони не є вичерпними. Кожний сільськогосподарський кооператив має право розробити Правила внутрішньогосподарської діяльності відповідно до власних потреб, але, щоб не суперечили ч.2 ст. 9 Закону.

Наявність правил внутрішньогосподарської діяльності є вимогою, а не правом.  Їх затвердження та прийняття також належать до виключної компетенції загальних зборів. Законом встановлена мінімально необхідна кількість голосів для прийняття чи внесення змін до правил, яка за бажанням членів сільськогосподарського кооперативу може корегуватися у бік збільшення.

Держава повинна розробити зразкові правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського кооперативу. Не зважаючи на те, що ці правила будуть мати рекомендаційний характер, вони будуть добрим орієнтиром того, що там має бути відображено.

7. Порядок встановлення етичних норм поведінки членів сільськогосподарського кооперативу, його посадових осіб та працівників, положення щодо конфіденційності інформації та порядок врегулювання конфлікту інтересів, що визначаються статутом або етичним кодексом сільськогосподарського кооперативу (у разі його прийняття).

З аналізу цього пункту вбачається, що етичні норми поведінки членів, посадових осіб та працівників сільськогосподарського кооперативу мають бути прописані або в самому статуті або в окремому документі – етичному кодексі сільськогосподарського кооперативу (про що повинно бути зазначено в статуті). Однак порядок встановлення (зміни, розроблення, прийняття) етичних норм у будь-якому разі має зазначатись в самому статуті.

Цікаво, що в запропонованому модельному статуті проекта Постанови КМУ від 28.10.2020 «Про затвердження модельних статутів сільськогосподарського кооперативу»  положення щодо етичних норм не прописані. Проектом модельного статуту передбачається, що етичні норми визначаються етичним кодексом у разі його прийняття. Тобто, за логікою проекту модельного статуту слідує, що якщо етичний кодекс не прийнято, то й етичні норми не встановлені. Однак така позиція суперечить вимозі Закону.

Аналогічна ситуація й з положеннями щодо конфіденційності інформації та порядку врегулювання конфлікту інтересів.

На мою думку, якщо зазначені положення належать до обов’язкових відомостей, що мають бути зазначені в статуті, ігнорувати їх сільськогосподарський кооператив не може.

В сучасних умовах ведення бізнесу, політика конфіденційності є одним з ключових документів, який забезпечує безпеку бізнесу. Але, разом з цим, політика конфіденційності є і тим документом, розроблення якого ігнорується 80%. Тому, слід використати припис закону, щодо обов’язковості в статуті положення про конфіденційність інформації на благо розвитку сільськогосподарського кооперативу.

Не дивлячись на те, що Закон одним з обов’язкових положень статуту визначає положення про конфлікт інтересів, сам Закон не містить жодних обов’язкових застережень, що значно ускладнює здійснення правового формулювання цього положення в статуті. Очевидно, що кожен сільськогосподарський кооператив повинен самостійно визначати основні, так би мовити, параметри конфлікту інтересів.

На мою думку, п.7 ч.2 ст.8 Закону виводить сільськогосподарський кооператив на новий цивілізований рівень розвитку, намагаючись прищепити членам та органам управління європейські цінності ведення справ.

Однак відсутність хоча б часткового законодавчого унормування цих положень значно ускладнює реалізацію цієї ідеї в статуті, хоча б через те, що більшість продовжує жити в іншій правовій культурі, якій ці цінності є ще не зрозумілими.

8. Порядок встановлення розмірів і сплати внесків членами, асоційованими членами сільськогосподарського кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати.

Сільськогосподарський кооператив зобов’язаний самостійно вирішувати питання щодо порядку та розміру внесків членів, прописавши ці положення у статуті кооперативу. Цьому питанню слід приділити особливу увагу, адже несплата внесків у порядку встановленому статутом є підставою для припинення членства у сільськогосподарському кооперативі.

9. Порядок формування та використання фондів сільськогосподарського кооперативу.

Законом передбачено, що в сільськогосподарському кооперативі обов’язково мають бути створені фонд розвитку та резервний фонд.

Визначення розмірів фондів сільськогосподарського кооперативу є виключною компетенцією загальних зборів. Проте порядок їх формування та використання може бути повністю встановлений статутом сільськогосподарського товариства з урахуванням положень ст.21 Закону.

Також сільськогосподарський кооператив має право створити спеціальний фонд. Порядок та можливість його створення мають бути передбачені статутом.

10. Порядок скликання і проведення чергових та позачергових загальних зборів сільськогосподарського кооперативу, порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів сільськогосподарського кооперативу.

Загальні збори є вищим органом управління сільськогосподарського кооперативу. Порядок скликання, проведення, прийняття рішення  регулюються ст.16 Закону. Норма не є повністю імперативною, та в деяких частинах надає кооперативу свободу регулювання порядку діяльності загальних зборів, щоправда, дещо обмежену шляхом встановлення мінімально допустимих меж. Тому порядок проведення загальних зборів, прийняття ним рішення можливо та необхідно адаптовувати до потреб кожного сільськогосподарського кооперативу в межах, дозволених законом.

11. Порядок формування, склад і компетенція органів управління сільськогосподарського кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень.

Частиною 1 ст. 15 Закону встановлено, що до органів управління належать: (1) вищий орган управління, (2) виконавчий орган, (3) орган контролю, (4) інші органи управління.

Закон в статтях 16,17,18, 19 зазначає загальні вимоги до порядку формування, складу та компетенції органів управління, що має бути також відображено в статуті, але надає можливість сільськогосподарському кооперативу значну частину положень щодо їх діяльності врегулювати в статуті, відповідно до потреб конкретного кооперативу.

12. Порядок оскарження до вищого органу управління сільськогосподарського кооперативу рішень, дій або бездіяльності інших органів управління сільськогосподарського кооперативу та посадових осіб таких органів.

Закон надає право членам сільськогосподарського кооперативу здійснювати досудове оскарження рішень до вищого органу управління. Це означає, що це право обмежити не можна шляхом ігнорування цього положення у статуті. Але складність його полягає у тому, що Закон взагалі не встановлює жодних, навіть орієнтовних, правил за якими має здійснюватись саме оскарження та порядок розгляду отриманих скарг. По суті, законодавець пропонує сільськогосподарському кооперативу розробити власне процесуальне «законодавство».

13. Порядок формування, використання та розпорядження майном сільськогосподарського кооперативу.

Прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном у випадках, передбачених статутом сільськогосподарського кооперативу, належить до виключної компетенції загальних зборів.

Майну сільськогосподарського кооперативу присвячено Розділ V Закону, положення якого мають бути зазначені в статуті сільськогосподарського кооперативу.

14. Порядок та умови відшкодування збитків сільськогосподарського кооперативу.

Прийняття рішення щодо покриття збитків сільськогосподарського кооперативу може бути віднесено до виключної компетенції загальних зборів, або до компетенції правління кооперативу. Якщо статутом кооперативу не передбачено, що таке рішення приймається правлінням, за замовченням буде вважатись, що це є виключною компетенцією загальних зборів. 

Порядок та умови відшкодування збитків законом не визначені (попри те, що є обов’язковою умовою статуту), тому ці умови мають розроблятись кооперативом індивідуально та зазначатись у статуті.

15. Порядок обліку і звітності у сільськогосподарському кооперативі.

Порядок обліку та звітності має відповідати ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За загальним правилом річний звіт та баланс мають затверджуватись на загальних зборах (п.8 ч.2 ст. 16 Закону)

16. Порядок реорганізації і ліквідації сільськогосподарського кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань.

Загальні умови реорганізації та ліквідації сільськогосподарського кооперативу  унормовані в ст.33 Закону. Імперативні положення цієї статті мають бути імплементовані до статуту сільськогосподарського кооперативу.

Статутом сільськогосподарського кооперативу, що діє з метою отримання прибутку повинно бути передбачено порядок здійснення виплат дивідендів та патронажних дивідендів членам кооперативу, оплати праці, розрахунків із сільськогосподарським кооперативним об’єднанням, членом якого він є (крім майна та коштів фонду розвитку).

Статутом сільськогосподарського кооперативу можуть бути передбачені й інші положення щодо ліквідації та реорганізації, головна умова – щоб вони не йшли в розріз з положенням ст. 33 Закону та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

17. Умови і порядок повернення поворотних цільового внеску, вкладу та додаткового вкладу.

Поворотний цільовий внесок – грошовий чи інший майновий внесок члена сільськогосподарського кооперативу, що може бути передбачений рішенням загальних зборів відповідного кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу. За рахунок таких поворотних цільових внесків може формуватися спеціальний фонд сільськогосподарського кооперативу. Статутом кооперативу може бути передбачено повернення  цільового внеску зарахованого до спеціального фонду члену кооперативу, який має намір вийти з кооперативу, у разі його виключення чи ліквідації сільськогосподарського кооперативу.

Умови повернення цільового внеску визначенні в ст. 23 Закону. У випадку, коли статутом кооперативу передбачено повернення цільового внеску.

Вклад члена кооперативу – грошовий чи інший майновий поворотний внесок, що вноситься засновником сільськогосподарського кооперативу при утворенні сільськогосподарського кооперативу, а членами та асоційованими членами – при вступі до такого кооперативу. З вкладів членів кооперативу і формується статутний капітал.

Розмір та порядок внесення вкладу засновниками сільськогосподарського кооперативу (на етапі його створення) має бути відображений в протоколі установчих зборів. Розмір та порядок внесення вкладу дійсного члена сільськогосподарського кооперативу визначається статутом такого кооперативу. Несплата членом кооперативу вкладу в порядку та розмірі встановленому статутом, є підставою позбавлення його членства.

Умови та порядок повернення вкладу встановлені ст.22 Закону.

Те ж саме стосується й додаткового вкладу.

Звичайно, що кооператив не позбавлений можливості зазначити в статуті й іншу інформацію, яка є необхідною для ефективного його функціонування.


Як бачимо, новий Закон суттєво змінив підхід до статуту сільськогосподарського кооперативу. При детальному вивченні положень Закону можна побачити, що певні норми є «сирими» та поверхневими, попри всю благородність їх намірів. Саме тому до розроблення статуту сільськогосподарського кооперативу слід підійти відповідально, та врахувати і нівелювати всі неточності та прогалини, допущені законодавцем.

✅ При розробленні статуту не слід нехтувати кваліфікованою правовою допомогою, яку завжди можна отримати за посиланням!


Читай нас також у Viber та Telegram, поширюй новину на своїй сторінці:
Поширити: