Село Велика Добронь на Закарпатті – серце вирощування особливої солодкої червоної паприки в Україні. Перець тут вирощують майже у кожному домі. Наразі розпочався сезон збору та заготівлі цього цінного овоча. Про це повідомляє zakarpattya, пише agronews.ua.
Пану Габору і Парасці уже далеко за 70-т. Вони живуть вдвох, діти уже давно виїхали за кордон. Щороку у вересні їх город рясніє червоною паприкою. Нею подружжя засаджує щонайменше 15 соток землі. Аби обробити усю цю городину родина прокидається вдосвіта.
“Ми починаємо працювати, коли ще немає сонця. Прокидаємося в третій годині по півночі, працюємо до обіду, далі відпочинок і потім працюємо з паприкою майже до ночі. Це дуже важка робота. Саджати паприку починають вкінці травня, збирають урожай у вересні. Далі його нанизують на спеціальну нитку (по 150 перців на кожну) і кладуть просушувати на сонце. Важливо аби на такій нитці не було жодного поганого перцю. Бачите навіть таке маленьке пошкодження може зіпсувати усю в’язанку. Тому важливо аби весь перець був ідеальним”, – каже Параска Габор.
Перець у селі тут вирощують майже у кожному домі. Масово висаджувати його почали пів століття тому. Насіння привезли майже контрабандою з Угорщини.
“Паприку в Доброні вирощували завжди, але тут вирощували тільки гіркий сорт. А в 70-тих роках, один з дипломатів, коли кордони ще були закриті, таємно привіз трохи насіння солодкого перцю в подарунок комусь із місцевих. Від тоді солодка червона паприка оселилася на наших землях. Та вирощувати цю культуру продовжують тільки старші люди, молодь працювати важко не надто хоче”, – розповідає далі вона.
Коли перець висохне, його змелюють. Більше жодних добавлень, паприка має самодостатній смак, її в закарпатській кухні використовують у багатьох стравах. Після солі – це найпопулярніша гастрономічна приправа.
Із свого городу подружжя Габор цьогоріч планує заготувати 250 кілограмів уже меленої паприки. Далі будуть її продавати і роздавати друзям. Через епідемію коронавірусу продати паприку стало складніше і вона значно впала в ціні.
Якщо раніше за кілограм можна було виручити 150 гривень, то тепер готові віддати і за 70-т. Проте гроші не головне, атмосфера маленького села робить його унікальним у ці осінні дні. І це надихає людей підтримувати добру традицію культувування перцю-паприки.