Голова ГО «Асоціації вівчарів», Василь Стефурак, спеціалізується на розведенні овець у Карпатському регіоні. Пан Василь оприлюднив в інтерв’ю АgroNews.ua проблемні питання у галузі вівчарства.
Які є проблеми галузі вівчарства в Україні, зокрема у Карпатському регіоні?
За століття у нашому Карпатському регіоні було чотири інститути, при інститутах була дослідна станція, де тримали племінних баранів. Восени злучували, віддавали баранів і велася селекція.
Тому у мене і виникла ідея згуртувати колег в ГО «Асоціація вівчарів» та за підтримки держави створити Центр відродження вівчарства. Попервах Центр міг би працювати в масштабах чотирьох областей карпатського регіону, а згодом поширити свій досвід на всю країну. Центр має бути і стане рентабельним, окупиться і згодом сам себе утримуватиме.
Центр має постійно займатися покращенням, адаптацією та акліматизацією кращих порід овець. Також Центр має сприяти виготовленню м’ясних, сирних та інших виробів з продуктів вівчарства. Ця продукція має продаватися під одним брендом, якому довірятимуть і в Україні, і у світі.
Я написав пропозицію і мій проєкт потрапив до проєкту Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки. Загальна сума його фінансування – 43 млн грн, з державного бюджету – 31 млн грн.
Це перший раз нас включили у державні дотації. Зараз дають дотації на закупку племінного поголів’я. Нині в нашої країни багато проблем таких як COVID-19 та повінь і грошей зайвих нема, але ця інвестиція піде на розвиток країни. Я не беру собі як власник, а прошу на розвиток асоціації. Держава допомагає з фермою та обладнанням, ми ж вступаємо з своїми тваринами.
Чи є проблеми з територіями для випасання овець?
Я зараз звертаюся до наших держслужбовців, щоб вони дозволили нам випас на землях категорії чагарники та охоронні зони, тому що зараз по факту це закинуті території і вони не обробляються. Я розумію, що на товарні землі с/г виробництва зараз нас ніхто не пустить.
Європа зараз доплачує вівчарям, які випасають на таких землях, щоб зберегти власну екосистему. Це справді дуже виграшний варіант, оскільки вівці пасуться і трави не випалюють, і трави не вимирають. Австрія платить 70 євро за випас однієї вівці, а Німеччина 50 євро.
Якщо нам дозволять на чагарниках з нульовою ставкою випасати овець, ми з бур’яну зробимо додану вартість, а саме елітний продукт баранину!
Відтак, проблему чагарників можна перетворити у прибуткові переваги?!
Саме так, оскільки це:
1. додана вартість до держави;
2. здорове харчування – здорова держава;
3. на території чагарників стихійні сміттєзвалища – пастухи прибрали б ці території;
4. вівці харчуються борщівником, який є отруйною багаторічною рослиною. Згідно з досліджень, якщо вівці будуть 3 роки їсти борщівник на певній території, то ця небезпечна рослина не відновиться;
5. вівці не знищують землю копитами і не риють на відміну від інших тварин, адже це легкі тварини та після них трава відновлюється.
Повне інтерв’ю Василя Стефарука читайте за посиланням.