Останнім часом у ЗМІ регулярно з’являється інформація щодо вивезення зерна з окупованих територій у росію. Як і хто повинен компенсувати аграріям втрати та про нюанси права власності на врожай в час війни, розповів Дмитро Оносовський, адвокат, старший юрист ЮКК «Де-Юре», у матеріалі на latifundist «Врожай вкрали окупанти? Право власності на врожай в умовах воєнного стану», пише agronews.ua.
«Четверта Женевська конвенція «Про захист цивільного населення під час війни» від 1949 р. у ст. 55 зазначає, що будь-яка реквізиція продовольства на окупованих територіях може здійснюватися окупаційними адміністраціями лише з урахування потреб цивільного населення. При цьому така реквізиція має бути «справедливо відшкодована», — пояснив експерт.
Щобільше, за його словами, міститься норма, яка прямо передбачає забезпечення населення окупованої території продовольством, якщо місцевих ресурсів недостатньо. Також ст. 53 цієї ж Конвенції суворо забороняє знищення будь-якого майна, як приватного, так і комунального чи державного, якщо це не є «абсолютно необхідним для військових операцій».
«Варто нагадати, що і право на мирне володіння майном відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу від 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікуди не зникає та продовжує діяти і на окупованих територіях. А росія, при цьому, як мінімум до вересня 2022 року є учасником цієї Конвенції. Одночасно п. «а» ч. 2 ст. 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду 1998 р. зазначає, що воєнним злочином є будь-яке з діянь проти осіб чи майна, що охороняються відповідною Женевською конвенцією 1949 р., зокрема незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та присвоєння майна, що не викликано безпосередньою військовою необхідністю», — зазначив юрист.
Дмитро Оносовський додає, що із наведеного витікає, що міжнародне право захищає як право власності на врожай, так і продовольчу безпеку окупованих територій в цілому.
Воно не дозволяє окупаційним військам здійснювати свавільне привласнення чи мародерство продовольчих запасів. А будь-яке вилучення має бути відшкодовано окупаційною владою.
«Проте на практиці існує проблема з притягненням до відповідальності за порушення цих вимог і отриманням відшкодування заподіяної шкоди, адже чи не єдиним міжнародним органом, що може захистити права постраждалих осіб є Європейський суд з прав людини. Інші міжнародні органи не розглядають справи за заявами приватних осіб. Проте нещодавно росія заявила про денонсацію зі свого боку, та вихід з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такий вихід юридично відбудеться не раніше вересня 2022 року. Враховуючи те, що Європейський суд з прав людини має повноваження розглядати позови осіб лише проти держав-членів Конвенції, то після вересня він втратить такі повноваження відносно справ проти росії», — зазначив Дмитро Оносовський.