Домінуючі шкідники кукурудзи та контроль їх чисельності

Серед сучасних гібридів кукурудзи, які внесені до Держреєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, переважають гібриди з потенційною продуктивністю до 12 т/га зерна, але фактична середня врожайність рослин складає 4,5–6,0 т/га. Тобто потенційні можливості гібридів реалізуються лише наполовину. Ситуацію можна виправити, застосувавши ефективні системи захисту рослин. Про це в агроблозі для Аgronews розповіла Ганна Ткаленко, доктор сільськогосподарських наук, завідувач лабораторії мікробіометоду  Інституту захисту рослин НААН України.

Хто і як заважає продуктивності рослин 

Одним із факторів, який істотно знижує продуктивність, погіршує посівні, харчові і кормові якості кукурудзи, є заселеність та ураження рослин впродовж усього періоду вегетації численними шкідниками, яких налічується близько 200 видів. Серед них економічне значення у різних агрокліматичних зонах мають понад 20 видів, а найбільшої шкоди рослинам завдають стебловий метелик, бавовникова совка і західний кукурудзяний жук. Крім того, у Лісостеповій і Степовій зонах відмічаються спалахи масового розмноження лучного метелика та італійського пруса. Також в останні роки спостерігається підвищена чисельність попелиць, які заселяють і пошкоджують листя, стебла, волоть і качани кукурудзи.

Недобір врожаю зерна за ушкодження рослин цими та іншими небезпечними видами комах становить від 0,05 до 0,6 т/га, а в окремих випадках урожайність рослин може знижуватися до 40%. Крім того, пошкоджені рослини стають більш чутливими до збудників хвороб, що додатково погіршує ситуацію. Зниження якості зерна впливає на його ринкову вартість і, відповідно, завдає економічних збитків фермерам. Це пов’язано з тим, що більшість компаній відмовляються від придбання некондиційного зерна, пошкодженого шкідниками, а якщо й купують таку продукцію, то можуть скинути ціну до 80% нижче ринкової. Тож при масштабному вирощуванні кукурудзи неможливо обійтись без правильно підібраного захисту рослин сертифікованими інсектицидами від перевірених компаній, таких як агроплатформа ФЕРМ, Агрохімікат, БТУ-Центр, Долина-17, Сингента, БАСФ тощо.

Чого очікувати від найшкодочинніших комах

1. Стебловий кукурудзяний метелик. На рівень його шкодочинності впливають строки, ступінь, характер пошкодження рослин, чисельність та фаза розвитку. При пошкодженні волоті і листків не відмічається значних втрат. Однак за живлення гусені стеблами і качанами порушується обмін речовин у рослинах, псується якість зерна, ускладнюється збирання культури, внаслідок чого значно знижується її врожайність. 

За даними вітчизняної Держпродспоживслужби, за останнє десятиріччя поширення стеблового кукурудзяного метелика в агроценозах України сягає більш ніж 80%, при цьому його шкодочинність невпинно зростає. Збитки врожаю можуть сягати до 25%, а в роки масового розмноження — і більше. 

2. Бавовникова совка. Гусінь фітофагу пошкоджує листки, проникає у стебла, волоті, качани та зернівки. Пошкоджені зернівки, а згодом і зерно, уражуються пліснявими грибами, в результаті чого стебла й качани обламуються, погіршується товарна якість зерна, знижується загальна врожайність рослин. Протягом вегетації кукурудзи на українських полях гусінню бавовникової совки пошкоджується до 35%, а в осередках — до 65% рослин.

На даний час не виявлено сортів і гібридів кукурудзи, які б не пошкоджувалися цим фітофагом. За даними науковців найбільше ураження качанів відмічається на середньостиглих і пізньостиглих гібридах кукурудзи (до 65,0%). 

3. Західний кукурудзяний жук (ЗКЖ). Личинки шкідника здатні живитись і розвиватися лише на коренях кукурудзи, а імаго під час свого живлення пошкоджує наземну частину рослин. Личинки обгризають молоді корінці та вгризаються в паренхіму товстих коренів, призводячи до відмирання кореневої системи. Унаслідок цього рослини в’януть, вилягають і не формують качанів. За низького запасу вологи у ґрунті і чисельності личинок понад 20 екз./м² втрати врожаю можуть сягати 65–70%. Ознаки ураження кукурудзи імаго змінюються залежно від місця живлення. Жуки пошкоджують листки, пиляки на волотях, нитки качанів та оголені зерна. 

Через високу шкодочинність та швидке поширення західний кукурудзяний жук відноситься до карантинних об’єктів і входить до списку А-2 Переліку регульованих шкідливих організмів. Натепер шкідник розповсюджений у 18 областях України. За площею ураження лідирує Чернівецька область, де заселення посівів кукурудзи ЗКЖ складає 90%.

Дієві методи контролю основних шкідників кукурудзи

Для одержання високих і сталих врожаїв, фітосанітарний стан кукурудзяних полів потребує посиленої уваги та дотримання чітких зональних інтегрованих систем захисту рослин від шкідників, які включають організаційно-господарські й агротехнічні заходи, впровадження стійких сортів і гібридів, застосування біологічних (мікробіопрепаратів і ентомофагів) та хімічних препаратів. 

Велику роль у зниженні чисельності личинок ґрунтових фітофагів відіграє:

• обробіток ґрунту (вчасне дискування після зайнятих парів і ранніх культур, міжрядний обробіток ґрунту, лущіння та культивація);
• дотримання сівозміни, яка дає можливість забезпечити культури кращими попередниками, що не мають спільних шкідників;
• внесення добрив — фосфорно-калійні добрива сприяють підвищенню стійкості кукурудзи до кукурудзяного метелика, а внесення азотних — знижує чисельність личинок ЗКЖ. Оптимальні дози добрив на рівні N₄₅ Р₃₀ К₃₀ кг/га діючої речовини стримують розвиток стеблового метелика і бавовникової совки, а збільшення доз призводить до значного посилення шкодочинності обох шкідників.

Для контролю популяції інших небезпечних шкідників кукурудзи важливе значення має: 

1. Обробіток ґрунту як захід боротьби із бур’янами, які часто є ланкою трофічного ланцюга та резерваціями для багатьох шкідливих фітофагів. Посів кукурудзи відразу після багаторічних трав та люцерни недопустимий, оскільки в більшості випадків сходи культури зріджуються і забур’янюються пирієм повзучим, що призводить до накопичення дротяників.

2. Посів кукурудзи в оптимальні та стислі (протягом 5–7 днів) строки допомагає зменшити пошкодження рослин озимою совкою, цикадками, смугастою хлібною блішкою. Надто ранні строки сівби сприяють пошкодженню гусеницями стеблового метелика, дротяниками, а пізні — бавовниковою совкою та підгризаючими совками. 

3. Збирання врожаю в стислі строки на низькому зрізі (не вище 10 см), що забезпечує до 90 % загибелі гусені кукурудзяного стеблового метелика та знижує зимуючу популяцію лялечок шкідника.  

4. Регулярний моніторинг динаміки льоту метеликів лускокрилих шкідників і відкладання ними яєць з метою своєчасного застосування феромонних та інших видів пасток. Проти гусені молодших віків (L1–L2) доцільно застосувати совкову форму ентомофага трихограми, біопрепарати чи хімічні інсектициди. 

5. Застосування біологічних і хімічних ЗЗР проти гусені, яка живиться відкрито і ще не встигла проникнути всередину рослини (див. табл.).

6. Обробка насіння кукурудзи інсектицидними протруйниками з різними діючими речовинами, асортимент яких постійно оновлюється та удосконалюється (див. табл.).

При застосуванні препаратів необхідно обов’язково дотримуватися їх регламенту. 

Інсектициди та протруйники проти шкідників кукурудзи