Нині діючий механізм контролю сортових та посівних якостей насіння в Україні застарів, він є недостатньо ефективним у сучасній системі агровиробництва та занадто бюрократизований для агровиробників. Для поліпшення ситуації профільні аграрні асоціації разом з Мінекономрозвитку розглядають варіанти більш ефективної організації проведення ґрунтового контролю у насінництві, повідомляє agronews.ua.
Першим варіантом є залишити традиційну схему, яка наразі вже склалася, з невеликими змінами.
Другий варіант – це проводити етап сертифікації насіння в Україні на базі ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на спецділянках.
Третій варіант – проводити ґрунтконтроль на ділянках виробника насіння з обов’язковим наглядом та залученням спеціалістів органу сертифікації.
Ґрунтовий контроль – це обов’язковий етап визначення сортових якостей насіннєвого матеріалу.
Наразі в Україні в ході однієї процедури сертифікації цей процес здійснюють два суб’єкти проведення, які виставляють виробнику значні суми за свої послуги. Це значно ускладнює та здорожчує процедуру сертифікації, до того ж результати ґрунтконтролю подекуди приходять із запізненням, заявляють в аграрних асоціаціях.
“Та система сертифікації, яка існує насьогодні, не зовсім зручна для виробника. Зокрема, є певна неузгодженість у прийнятті зразків, відібраних незалежними аудиторами, які не є працівниками держпідприємства. Варіант, при якому ґрунтконтроль буде відбуватися на ділянках ДП, може влаштувати більшість виробників, але потребує виділення відповідних земельних ділянок, техніки та персоналу – незрозуміло, наскільки готове до цього ДП. При цьому варто зауважити, що ґрунтконтроль завжди був постетапом у сертифікації. Що стосується варіанту, при якому ґрунтконтроль відбувається на ділянках виробника, то він однозначно підійде великим агровиробникам. Але будуть і такі, хто не зможе забезпечити виділення ділянки з урахуванням всіх умов до просторової ізоляції, тощо. Тому тут потрібно передбачити альтернативу: що держава може запропонувати на додаток до висівання на своїх площах”, – уточнює Юлія Прохода голова “Українського насіннєвого товариства”.
Існують і потреби осучаснення процедури сертифікації. На даний момент не всі лабораторії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» акредитовані. Тобто, ці лабораторії існують, але фактично не можуть приймати зразки. Також нагальною проблемою є цифровізація діяльності ДП.
Взагалі, вся процедура сертифікації повинна бути переведена у цифровий формат. Включаючи сам сертифікат, який повинен бути в електронному форматі, а паперовий варіант міг би видаватися на бажання виробника, вважають експерти.