В Україні 46% усієї валової продукції в аграрному секторі виробляють одноосібні селянські господарства (ОСГ). Левова частка селян, використовуючи важку ручну працю та найчастіше відсталі засоби обробітку, здає за копійки перекупникам вирощену продукцію. Вони ж у свою чергу формують партії товарів і вже за вищою ціною продають на організованому ринку. Про це заявив народний депутат від «Батьківщини» Вадим Івченко.
За його словами, це — 97-99% картоплі, 80% овочів, плодів і ягід, близько 80% молока і до 50% м’яса.
«Спілкуючись з представниками одноосібних селянських господарств по усій Україні, з впевненістю можу сказати, що інтереси виробників продукції страждають через їх нездатності згуртуватись. Саме обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи мають стати противагою посередницьким структурам і агрохолдингам, які вже фактично монополізували ринки збуту аграрної продукції у країні», – додав Івченко.
Також він зазначив, що «нам вкрай необхідно розвивати кооперативний рух. В Україні існує всього 1097 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Протягом 2010-2016 рр. їх кількість зросла лише на 448 одиниць. Проте із загальної кількості реально здійснюють господарську діяльність всього 589: у них працює 24,8 тис. громадян, створено на селі 1636 постійних робочих місць, утримується 21 758 голів ВРХ, сплачено податків та зборів на суму 13981,6 тис грн».
Тож у чому причина гальмування створення сільськогосподарської кооперації в Україні?
«Впевнено можу сказати — в недосконалості та несучасності чинного законодавства, яким регулюється їх діяльність. Розпорошеності та неузгодженості статей закону, а також невідповідності закріпленої у ньому моделі сільськогосподарської кооперації сучасним реаліям та потребам. Саме це не дозволяє повною мірою реалізувати потенціал об’єднання сільгосптоваровиробників у сільськогосподарські кооперативи, і подекуди навіть блокує їх розвиток», – заявив депутат.
Усі ці питання потребують вирішення. Потрібно виписати законодавчі норми, які стануть «настільною книгою» для кооперативного руху, врахувати всі умови та підводні камені. Для вирішення цих завдань мною було створено робочу групу в складі аграрних практиків, представників громадських організацій та асоціацій, науковців, юристів та економістів, які вже на першому засідання почали напрацьовувати напрямок, за яким писатиметься закон:
Що ж в ньому повинно бути:
– маємо унормувати законодавство у сфері сільськогосподарської кооперації — виписати прості прозорі і нормальні правила для створення кооперативів;
– обов’язково підняти питання оподаткування цих об’єднань (розподіл прибутків, членські внески, податок на додану вартість), питання неприбутковості їх діяльності;
– створити кооперативний фонд, який надаватиме в тому числі і інформаційно-консультаційні послуги;
– закріпити обов’язкову щорічну державну підтримку, яка матиме два напрямки — підтримка для створення кооперативів, другий напрямок підтримка переробки.
Він зазначив, що також потрібно виписати правила взаємовідносин між бізнесом, який вкладатиме кошти в розвиток та кооперативами, аби в разі суперечок можна було розраховувати вирішити його у правовому полі.
«Державна підтримка — це найголовніше, що стимулюватиме розвиток кооперативного руху. На сьогодні колосальні кошти Уряд витрачає на соціальні пільги, на субсидії… А це фактично робить людей залежними від щомісячної подачки. Робить «пільгово залежними». На мій погляд, державницька політика має бути іншою — держава має створити умови для того, аби люди могли самі заробляти собі на життя», – зазначив Івченко.