Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера Не на словах, а на ділі: як досягти найкращих показників висівання Гібриди кукурудзи Pioneer® показали високі результати у конкурсі врожайності США Китайці заходять на ринок насіння України Як змінити ставлення аграріїв до страхування Українські гібриди кукурудзи підкорюють Білорусь Як посієш – те й пожнеш, або як забезпечити якість посівної Юридичний аудит прав на землю: як підготуватися та чого очікувати Поки грім не вдарить, або ситуація на ринку агрострахування Агрострахування: що стримує ринок з мільярдним потенціалом? Вітчизняних аграріїв необхідно привчати до агрострахування Іспанські можливості для українського бізнесу летимо на світові бізнес-події Ольга Трофімцева: "Аграрна галузь ще дасть жару!" День відкритих дверей на DuPont Pioneer Готуй сани влітку, або як мінімізувати ризики від втрати посівів озимих Фермери підтримали Івана Слободяника в роботі на посаді гендиректора Укрдержфонду Новий формат: семінар-квест компанії "Маїс" Страхувати по-новому?Аграріям запропонували новий страховий продукт Програма страхування для постачальників засобів захисту рослин (ЗЗР) Ольга Трофімцева: "Аграрна галузь ще дасть жару!" Програма страхування для постачальників засобів захисту рослин (ЗЗР) МАЇС подовжила членство в АСТА Українські аграрії майже не використовують інструмент страхування посівних площ Летимо до Нідерландів: у пошуках нових бізнес-контактів Дмитро Сімашко: «За кілька років помпезно відкриємо ринок деградованих неродючих земель і будемо намагатись її продати будь-кому» Як зробити ділову поїздку максимально вигідною: ТОП-6 корисних лайфхаків Співпраця задля інновацій: відбулася зустріч представників Компанії МАЇС та Сингенти Ділова подорож підприємця: як все організувати? Жнива: як отримати максимум вигоди від ділової подорожі за кордон? Володимир Юдін: Застрахувати свої посіви від наслідків погодних катаклізмів повинен кожен відповідальний фермер Олексій Пищик: Фермерам, які вирішили придбати сільгосптехніку в лізинг, необхідно зробити це вже сьогодні Агропідприємці зможуть заробляти на авіаперельотах разом з AIR FRANCE KLM Крила Вашого бізнесу: AirFrance-KLM пропонує агропідприємцям ексклюзивні умови Страхування без страху: найбільший швейцарський перестраховик Swіss Re представив у Києві стратегію розвитку агровиробництва в Україні Компанія «Маїс» підтримує проект унікального Німецько-українського аграрного демонстраційного і навчального центру Андрій Ярмак: Виробникам м’яса потрібно шукати нові ринки збуту своєї продукції Надійна гідравліка для українських аграріїв Олексій Пищик: Лізингові компанії активно підключаться до держпрограми з підтримки фермерів, що компенсує придбання сільгосптехніки Агрострахування дозволяє фермеру утриматися «на плаву» в критичній ситуації Алекс Ліссітса: Змінити ситуацію в аграрній галузі «косметичними ремонтами» не вийде "Українська аграрна платформа-2016" навчає малий та середній агробізнес виходу на експортні ринки Як правильно страхувати агроризики VERSATILE TORUM 750: вигідний зернозбиральний комбайн Прибуток замість ризику або як фермеру захистити головний актив під час кризи Що треба знати, аби захистити свій бізнес від рейдерів DuPont Pioneer Україна оголошує конкурс врожайності «Піонер Максимум»

Дмитро Сімашко: «За кілька років помпезно відкриємо ринок деградованих неродючих земель і будемо намагатись її продати будь-кому»

08 серпня 2016
Переглядів:
73957
AgroNews050806.jpg

В Україні вже понад 20 років тривають дискусії щодо відкриття ринку землі, які супроводжуються певними меседжами побоювання щодо «розбазарювання» головного національного багатства. Чи зацікавлені фермери у ситуації, яка склалася із постійним продовженням заборони на продаж? Своєю позицією з цього питання з ІА AgroNews.ua поділився Дмитро Сімашко, експерт з аграрного та земельного права ГО Agro.ReformsUA. 

«Держава не має права продавати землю і заробляти на цьому, але держава може віддавати безкоштовно. І тут формується, самі розумієте, який пласт для корупції» 

AgroNews.ua: Нещодавно у МінАПК озвучили план продовження мораторію на продаж землі ще на 2017 рік, водночас пообіцявши створити ринок довгострокової оренди. Яка Ваша позиція щодо продовження мораторію? 

Дмитро Сімашко: Насправді це дорога в нікуди. Вона ще більше консервує ту проблему, що в нас є. Україна вже побила всі рекорди по мораторію і взагалі по реформах в земельних відносинах. Перед цим була Бразилія – 23 роки реформувалась, а ми вже побили всі рекорди, у нас вже 25! Мораторій подовжують не перший раз, постійно кажуть, що ми не готові. І я дуже сумніваюся, що в цьому парламенті знайдуться голоси, які проголосують за його скасування. Будемо надіятися, що наступний парламент і наступний уряд візьмуть на себе сміливість відкрити нарешті ринок землі. 

«Бразилія 23 роки реформувалась, а ми вже побили всі рекорди, у нас вже 25!» 

У нас що зараз відбувається: підмораторних земель – близько 95-96% від всіх сільгоспземель. Тобто це ринок заморожений. Ринок працює, землі купуються та продаються, але це все чорні або сірі схеми, адже відкрито цього робити не можна. Там дуже цікава ситуація із державними землями, тому що держава не має права продавати землю і заробляти на цьому, але держава може віддавати безкоштовно. І тут формується, самі розумієте, який пласт для корупції. Продати ми не можемо, а віддати безкоштовно – можемо. І звідси йде типова схема, коли на кількох людей оформляють законні два гектари землі, а вони потім їх продають. Другий момент – для фізичних і юридичних осіб заборонено змінювати цільове призначення земель, які підпадають під мораторій. Для державних цього немає. Тому підприємство, якому потрібна земельна ділянка не під сільгосппотреби, не може її отримати із приватних сільськогосподарських земель. Але це можна зробити за рахунок державних земель. Держава може змінити цільове призначення своїх земель, приватна особа – ні.

Читайте також:  Дозвіл продавати землю принесе $8 млрд вже на першому етапі - МінАПК     

«У нас є 6,9 млн пайовиків на всю Україну. Це люди, яких безпосередньо зачіпає інтерес мораторію, але їхньої думки зазвичай не питають. Скасування мораторію – це шлях до розвитку, тому що землю можна буде вільно і спокійно закладати, можна буде продати або купити. І своя земля – це все-таки не орендована, це вже власність»                                                        

AgroNews.ua: Як Ви вважаєте, чи зацікавлені фермери у ситуації, яка склалася із постійним продовженням заборони на продаж? Постійне затягування скасування мораторію пов’язане із відсутністю лоббі у владі, що могло б просунути вільний ринок? 

Дмитро Сімашко: Там інше лобі працює. У нас є 6,9 млн пайовиків на всю Україну. Це люди, яких безпосередньо зачіпає інтерес мораторію, але їхньої думки зазвичай не питають. Адже, якби спитали у людини: «Ви хочете мати можливість продавати вашу землю?» - я думаю, що переважно сказали б – так, хочемо. Тому запитання про можливість продажу землі ставлять всім іншим, лише не власникам. На цю «іншу більшість»  впливають, в тому числі медійно, розказуючи про те, що в нас землю скуплять іноземці та олігархи, та поширюючи інші міфи.

Питання по фермерах досить неоднозначне. Прогресивні фермери розуміють, що скасування мораторію – це шлях до розвитку, тому що землю можна буде вільно і спокійно закладати, можна буде продати або купити. І своя земля – це все-таки не орендована, це вже власність. 

«Коли запускається ринок - земля стає товаром. І селяни все прекрасно розуміють і гарно рахують. За таких умов – велика ймовірність того, що орендна ставка підвищиться» 

AgroNews.ua: Тобто відміна мораторію потрібна, і якомога швидше?

Дмитро Сімашко: Так, потрібно скасувати мораторій і відкрити ринок землі. Частина активних фермерів це розуміє. Є ще інша частина фермерів, в тому числі, частина агрохолдингів, які, навпаки, лобіюють інше питання. Адже відкриття ринку спровокує підвищення орендної ставки. Чому? Тому що, коли людина знає, що вона може вільно розпоряджатися своєю власністю, вона буде торгуватися, адже вона може її продати, а може здати в оренду. Коли запускається ринок, земля стає товаром. І не потрібно думати, що селяни в нас неосвічені чи не розуміють. Все вони прекрасно розуміють і все вони гарно рахують, і за таких умов – дуже велика ймовірність того, що орендна ставка підвищиться.

Звичайно, окремим фермам і агрохолдингам це не цікаво. Набагато простіше взяти в оренду землю і платити за це копійки. Відповідальності – 0,1 за якість земель, ніхто її не контролює. Посадив на три роки ріпак і соняшник, заробив, виснажив грунт і все, перейшов на іншу землю. Це ж набагато вигідніше, аніж вкладати гроші. Є в нас фермери, які вкладають в землю і бережуть її, тому що вони працюють на перспективу. І з кожним роком їх стає все більше. 

«В Україні під мораторієм – десь 35 млн гектарів. Фізично грошей у закордонних холдингів та інвесторів стільки немає. Друге – є економічні механізми. Тобто далеко не всі власники продаватимуть землю, а великим агрохолдингам потрібні цілісні масиви по 5-10 тисяч гектарів»  

AgroNews.ua: Ще одна проблема хвилює багатьох людей. Кажуть, що після скасування мораторію всю нашу українську землю скуплять іноземці, вичавлять з неї всі соки і нам нічого не залишиться? 

Дмитро Сімашко: І це один з таких найпоширеніших міфів. Момент перший – грошей не вистачить. У нас в Україні під мораторієм – десь 35 млн гектарів. Фізично грошей у закордонних холдингів та інвесторів стільки немає. Друге – є економічні механізми. Тобто далеко не всі власники продаватимуть землю, а великим агрохолдингам потрібні цілісні масиви по 5-10 тисяч гектарів. Домовитись із тисячею власників надзвичайно складне і дороге завдання. І це потрібно розуміти. Тому говорити про такий міф, що прийдуть і скуплять землю - безпідставно. Земля повинна «працювати» і приносити стабільний прибуток власнику. Земля – це не той товар, який можна покласти в кишеню і поїхати. Ліс можна вирізати і вивезти, щось законно, а щось контрабандою. А потім в Україну повернуться іноземні дорогі меблі. Із землею так не зробиш, вона тут залишиться. І якщо будь хто купуватиме землю - він інвестує,  не на п’ять років, а на мінімум на 20. Всі інвестиції в землю залишаться в Україні.

 

До продажу землі не варто ставитись негативно. Все скупити і монополізувати вільний ринок землі - неможливо. В Україні вільний ринок нерухомості і землі під нерухомістю. Ніхто цей ринок не монополізував і навіть не намагався. Ні європейські, ні китайські, ні арабські, ні інші іноземні інвестори не скупили, навіть чверті нерухомості. 

Земля – це невідновний ресурс, її можна легко виснажити, а відповідно вона втрачає будь який сільськогосподарський інтерес. Через кілька років помпезно відкриємо ринок деградованих і неродючих земель і будемо намагатись її продати будь-кому , хто захоче купити. 

AgroNews.ua: Ми все-таки позиціонуємо землю, як національне багатство. Якщо національне багатство купить хтось з іноземців, це буде вже іноземне багатство, як Ви вважаєте? 

Дмитро Сімашко: Воно буде в Україні і приноситиме гроші Україні. А в нас зараз що виходить? Земля – це невідновний ресурс, її можна легко виснажити, а відповідно вона втрачає будь який сільськогосподарський інтерес. Багато недобросовісних українських і майже українських орендаторів виснажують наше ж національне багатство і власність пересічних українців. Їх не цікавить майбутнє землі та України в цілому, у них лише одна мета – прибуток. От і виходиться ситуація, що земля виснажується, гроші які вона генерує виводяться за кордон, а власники землі отримують свою мізерну орендну плату. Всіх все влаштовую і всі задоволені. Через кілька років помпезно відкриємо ринок деградованих і неродючих земель і будемо намагатись її продати будь-кому хто захоче купити. 

У нас дуже багато слів, що в Україні найродючіша земля, запаси найкращих чорноземів, на жаль все це поступово переходить у стадію міфології. Гонитва за легким і швидким прибутком спонукає короткозорих орендарів щедро заливати ґрунт непомірною кількістю добрив та хімікатів, а також засівати лише високомаржинальною культурою, нехтуючи сівозмінами. Все це призводить до фізичного забруднення та знищення родючого шару гумосу, який дуже складно і довго відновлювати. На жаль ми вже не маємо того шару гумусу, про який говорилось у 50-40-х роках. 

«У нас дуже багато слів, що в Україні найродюча земля, запаси найкращих чорноземів, на жаль все це поступово переходить у стадію міфології. Гонитва за легким і швидким прибутком спонукає короткозорих орендарів щедро заливати ґрунт непомірною кількістю добрив та хімікатів, а також засівати лише високомаржинальною культурою, нехтуючи сівозмінами» 

AgroNews.ua: Бо нема господаря, нема власника? 

Дмитро Сімашко: Проведемо таку паралель: у вас є квартира, якою ви не користуєтеся. Ви здаєте її в оренду, але ви прекрасно знаєте – там ваша квартира. Тобто ви періодично приходите, подивилися – чи все нормально, чи не пошкодили орендарі стіни, підлогу або сантехніку. Це нормально - це ж ваша квартира. А тепер, інша ситуація, у вас є в руках папірець, який говорить, що у вас є земля - десь там в полі. Ваша земля лише маленька частина великого масиву. Ви зможете з неї мати або нуль, або кілька тисяч гривень, які запропонував місцевий фермер чи агрохолдинг. Вибору у Вас немає, кому більшість віддає свою землю, тому і ви мусите віддати. Ви не формуєте і не впливаєте на ціну. Договір підписано і все. Ви згадуєте про свою землю раз в рік, коли "щедрий" орендар видає всім по кілька тисяч гривень або кілька мішків зерна під новий рік. За таких умов втрачається психологічних зв'язок з власністю і Ви не відчуваєте себе власником "національного багатства". Ви будете контролювати, що там з нею роблять? Більшість не усвідомлює, що отой конкретний клаптик землі це його власність. Для переважної більшості земля на сьогодні – це листочок паперу формату А4, який називається Державний акт на право власності або витяг з відповідного реєстру. Немає реального власника – немає реального контролю. Це ідеальний орендодавець.

І якщо ми говоримо про те, що ринок землі відкривається, тоді приходить реальний власник, а будь який власник зацікавлений в тому, щоб його власність приносила йому прибуток не лише сьогодні, але і завтра. А земля може приносити прибуток десятиліттями, але тільки в тому випадку, якщо до неї правильно ставитися.

В Європі та США кожен клаптик землі має конкретного власника, який прискіпливо її контролює та зацікавлений у підвищенні її якості та ефективності. Тому земля там коштує дорого і кожен власник або орендар інвестує в її якість та продуктивність. Саме тому урожайність там в рази перевищує українські показники. 

«Місцеві ради, як безпосередні представники громади, повинні бути зацікавлені у розвитку власних територій» 

AgroNews.ua: Але все-таки наскільки серйозним має бути контроль над процесом купівлі-продажу і використання земель? 

Дмитро Сімашко: Наша команда Agro.ReformsUA напрацювала чітку покрокову дорожню карту земельної реформи, яку ми неодноразово презентували та обговорювали з іншими зацікавленими сторонами на численних круглих столах, експертних та публічних зустрічах. Ця дорожня карта містить наше бачення реформи і регуляторного поля, яке повинно існувати задля забезпечення збереження нашого національного багатства та розвитку земельних відносин і дотичних секторів економіки, подолання корупції та запровадження відритого ринку земель.

Якщо говорити про контроль, то державний контроль у сфері земельних відносин, обігу та використання земель повинен бути. Сьогодні цей контроль процедурний і зосереджений на рівні погоджень та дозволів, і практика показує, що все це неефективно. Контроль повинен бути за використанням земель за екологічно обґрунтованими показниками. Має бути реальний контроль за родючістю, щодо забруднення, дотримання сівозмін тощо і жорстка відповідальність за будь-яку шкоду завдану землі. Наприклад, сівозміни повинні перевірятись не по факту їх наявності або відсутності, а по тому, як вони впроваджуються. Контролюватись повинна динаміка родючості ґрунтів і вплив на неї користувача. А головне, цей контроль повинен бути дієвим і реальним, а не формальним і паперовим.

Так, як контроль власника за своєю землею відсутній, все це покладається на державні органи. Наскільки вони ефективно здійснюються ці функції, я сказав би – не дуже.

Щодо відкриття ринку сільськогосподарських земель, то в ідеальному варіанті він повинен бути повністю вільний від обмежень. Як альтернативний і компромісний варіант, вважаю за доцільне передати питання впровадження обмежень на місцевий рівень. Вже підготовлений до другого читання законопроект щодо передачі права місцевим радам розпоряджатися земельними ділянками за межами населеного пункту. Це правильно і логічно, саме ради, як безпосередні представники громади, повинні бути зацікавлені у розвитку власних територій. Їм можна передати повноваженні визначати якісь загальні або точкові обмеження по ринку землі, наприклад, щодо прав іноземців на придбання землі або заборони перепродажу чи інших умов для покупців. Природня конкуренція між громадами збалансує ринок і покаже найбільш ефективні способи його регулювання. Земля – це один з найважливіших ресурсів для залучення інвестицій в громаду.

«Громада повинна шукати спільні інтереси з бізнесом і будувати свій локальний симбіоз» 

AgroNews.ua: Вони повинні і контролювати? Тобто – щодо децентралізації – на місцях будуть і повноваження, і відповідальність за те, якого інвестора вони запросили, яку інфраструктуру потрібно розвивати?  

Дмитро Сімашко: Повинно бути так, тому що саме громада в першу чергу повинна бути зацікавлена в своєму розвитку. Громада це місцеві жителі, вони і повинні робити вибір. В Києві не цікаво, що робиться селі Іваново. З Києва не видно проблем в Березівці. А на місцях людям все видно. Нехай вони вчаться вирішувати як розвиватись, на яких умовах і кого залучати чи заманювати. Також, громади повинні вчитись нести відповідальність за свої дії та усвідомлювати, що ніхто крім них не покращить їхнє життя. Це вже доведено у більшості країн світу та має поки що поодинокі, але позитивні приклади в Україні.

Я колись починав свою трудову діяльність з сільського району. І там дуже видно, де сільський голова господарник, де – ні. Один сільський голова у невеличке село заманив кілька великих компаній. Комусь там – землю виділив, комусь допоміг старий корівник придбати і реконструювати. Прийшли великі компанії – що вони зробили? По перше це робочі місця для місцевих та наповнення податками бюджету. По друге, щоб отримати лояльність громади або з подяки бізнес вкладає гроші соціальну сферу та інфраструктуру. Компаніям потрібна дорога, електричні мережі, вода, газ тощо – вони зробили це. Але цим користується не лише бізнес, але і село. Це – бізнес, бізнес повинен працювати і розвиватися, а відповідно вкладати гроші. Громада повинна шукати спільні інтереси з бізнесом і будувати свій локальний симбіоз. У сусідніх селах нема ні дороги, ні освітлення, ні бюджету, а також є вільні землі які ніхто не хоче орендувати. Так, а що громада та обрані нею представники зробили для того, щоб здати землю в оренду і привести інвестора? Чому в одному селі вся земля орендована, є дорога, школа і водопровід, а у Вашому – ні? Таких прикладів багато. Саме біла заздрість і "здорова" конкуренція буде поштовхом до руху вперед. 

AgroNews.ua: Які взагалі тоді функції Києва залишаються? 

Дмитро Сімашко: Звичайно, це загальна функція формування загальнодержавної політики, стратегії та державного контролю. Центральна влада повинна створити за забезпечити функціонування загальних "правил гри", а також визначити загальнодержавну "мрію" і план її досягнення на 5, 20, 50 років. Також, державний контроль повинен бути обов'язково, у тому числі за місцевими радами. На загальнонаціональному рівні це повинні робити Президент, Парламент та Уряд. 

«25 років пройшло, всі говорять правильні речі. Більшість з того, що презентується із стратегій – абсолютно позитивні ідеї. Ніхто не говорить, що ми хочемо зменшити ВВП, ми хочемо вбити село, нам потрібно забрати гроші в малих фермерів і пересічних громадян» 

AgroNews.ua:  Кожного року презентуються якісь нові стратегії у сільському господарстві. Зараз міністр АПК України Кутовий презентує свою стратегію – 3+5. Наскільки, на Вашу думку, вона може бути реально імплементована в життя, і чи швидко це станеться? 

Дмитро Сімашко: По стратегії – відсотків 90 - я погоджуюся. Там хороші слова, все правильно говориться. Чи може вона бути імплементована? Може. Чи вона реально імплементується - я не бачу. Мені здається, немає політичної волі і бажання. Чому це не робиться? 25 років пройшло, всі говорять правильні речі. Більшість з того, що презентується із стратегій – абсолютно позитивні ідеї. Ніхто не говорить, що ми хочемо зменшити ВВП, ми хочемо вбити село, нам потрібно забрати гроші в малих фермерів і пересічних громадян.

Всі кажуть: ми будемо дотувати фермерів, ми будемо піднімати село, ми будемо створювати додану вартість, поглиблювати переробку та розвивати органіку. А діяти – конкретних кроків поки що не видно. Коли всі ці слова почнуть крок за кроком впроваджуватися, тоді і люди, і бізнес відчують. В Україні йдуть реформи і є позитивні зміни. В той же час, на жаль немає структурних реформ в економіці. Те, що стосується аграрної сфери, то найпомітнішою зміною буде скасування мораторію на землю. Зараз починають говорити про ринок оренди землі, і так далі. По суті, в нас в законодавстві вже все це є – землю можна передавати в користування на 200 років, а право користування можна продавати, вносити як заставу, передавати в спадщину, тощо. До того ж є в нас емфітевзис (право використання землі для сільськогосподарських потреб) він набагато ширший і гнучкіший інструмент, в порівнянні з орендою, та не містить притаманних оренді обмежень.

Ці інструменти сьогодні не дуже популярні та рідко використовуються на практиці, оскільки бізнесу це не цікаво. Їх звичайно потрібно розвивати, але це далеко не головне завдання земельної реформи. Всі чекають реального ринку, відкритих і прозорих відносин з повноцінними власниками.

Катерина Звєрєва, AgroNews.ua

08 серпня 2016 08:40
переглядів:
73957

Анонси