Олександр Марюхніч: “Якщо прагнеш змін – почни з себе”   Ринок зерна України: від експорту сировини до готової продукції     Як захистити врожай ріпаку озимого? Поради спеціаліста   VELES AGRO – український бренд європейської якості підкорює «Битву Агротитанів»     VELES AGRO ТЕХНІКА, ЩО ЛАМАЄ СТЕРЕОТИПИСубсидування - найбільш поширений шлях підтримки державою агрострахування в світіІсторія агроуспіху: DuPont PioneerЗахистити зібраний врожай від гризунів допоможуть ефективні родентициди від Групи компаній UKRAVITАнна Бабіч: Аби вижити в умовах непередбачуваного ринку, агрокомпаніям варто зрозуміти "силу багатьох"Компанія МАЇС презентувала оновлену лінійку гібридів кукурудзи під час семінару на ЧеркащиніАграрію важливо раціонально використовувати пестициди та агрохімікати для збереження власного врожаюПерепади температури негативно вплинули на майбутню врожайність пізніх ярих культурЗворотній зв’язок із фермером: Група компаній UKRAVIT взяла активну участь у Днях поля по всій території УкраїниРинок м'яса в першому півріччі продемонстрував зростанняЯк обрати оптимальний протруйник?ТОП-7 фактів про сільське господарство ШвейцаріїКомпанія DuPont Pioneer Україна представила результати агрономічних дослідів кукурудзиСтрахування озимих культур від осінньої посухи – додаткова гарантія стабільностіІталія на смак: ТОП-6 найкращих фермерських ринківПравда про садівництво: як створити прибутковий бізнес?Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера 

Переселенець без руки і ноги будує на Житомирщині "маленьку Швейцарію"

02 серпня 2016
Переглядів:
2665
jpg.

Чоловік організував козину ферму із органічною продукцією, планує відновити корівник та кличе всіх бажаючих відпочити на природі.

Переселенець з Луганщини без руки і ноги Олександр Кононов планує вдихнути нове життя в депресивне село Десятини на Житомирщині. Історія чоловіка не може не надихати  він був волонтером і допомагав українській армії  возив продукти військовим, поки не потрапив у полон до сепаратистів, у якому пробув три місяці.

Майже рік тому Олександр вирішив кардинально змінити життя. Тепер він живе у іншому місці, а його справа — це козина ферма, що з кожним днем все більше розростається. У неперспективне село Десятини волонтер переїхав у 2015 році на запрошення свого друга. Дев’ятьох кіз привіз з собою, але зараз чоловік має 45 дійних кіз, 70 козенят і 15 овець.

Для рентабельного бізнесу стадо потрібно збільшити до трьох тисяч голів, говорить Олександр, але головна ціль — то здобути статус ферми з органічним виробництвом. Чоловік упевнений, що на сільському господарстві можна заробляти: «У планах — вийти на більші масштаби, щоб популяризувати козівництво, яке незаслужено забули. У нас у країні козячого молока від загального обсягу виробництва — 1-2%. А в Європі — до 35%. В Азії та Північній Африці — 55-60%».

Поратись по господарству йому допомагає сім’я Єлізарових — таких же переселенців, як і він, а також люди із сусіднього району. «Загалом вдалось на селі створити 7 робочих місць. У найближчих планах розширитись до 20», - пояснює власник ферми.

Найбільше Олександра обурює те, що місцеві зовсім не хочуть працювати: «Село жило та розвивалось, поки був колгоспний корівник. Розвалився колгосп — і село  почало вимирати. Головна проблема — в мізках та менталітеті. Навколо села сотні гектарів пасовищ та сіножатей. Думаєте, хтось приклав хоч найменших зусиль? Ні, сидять, чекають манни небесної. А мені говорять: «З козами я працювати не буду … от якби то корови були». А потім ще і обурюються, що їх на роботу не беру».

Олександр мріє, що разом із козиною фермою відновиться і життя на селі. Сьогодні в Десятинах люди живуть тільки в тридцяти хатах, і то — здебільшого пенсіонери. Молодь тут не затримується. Найдорожча  хата у селі коштує близько тисячі доларів. Олександр свою дерев'яну купив за 13 тисяч гривень. У господаря з благ цивілізації є тільки світло, воду доводиться носити з  колодязя, що у сусідньому дворі.

Сир чоловік робить самотужки — цю кропітку справу не довіряє нікому: «Спочатку молоко потрібно нагріти до 38-40 градусів, потім додати фермент. Молоко згортається у згусток, потім я його пресую в головки і тримаю в розсолі протягом двох діб — це технологія виготовлення сиру «гауда». Далі сир дозріває в холодильнику два місяці». Аби вийшов кілограм сиру, потрібно 10 літрів молока.

Олександр щодня відточує технологію. А робить козячий сир однією лівою — в прямому сенсі цього слова. За його словами, кожна голівка сиру — то справжній скарб — унікальний продукт з різними відтінками смаку. Цей сир уже продають у декількох крамницях Києва – друзі допомоги налагодити поставки (продавці забирають його по 230 гривень за кілограм). Але про великі партії можна тільки мріяти. У найближчих планах господаря відновлення старого корівника. За найскромнішими підрахунками на його реконструкцію потрібно більше 300 тисяч гривень.

Проте Олександр і його друзі не впадають у відчай та впевнені, що тут у депресивному селі можна збудувати свою маленьку Швейцарію. Головна відмінність продукції Кононова – це абсолютна натуральність, кози не їдять жодних домішок — тільки траву на випасі. Тому зараз вони проходять сертифікацію, аби їхнє молоко та сир мали статус «organic». А поки майбутня велика ферма в планах Олександр запрошує всіх на зелений туризм. Порожніх хат у селі вистачає. «У нас можна  кіз попасти, спробувати сиру, молока і власноруч зробити голівку сиру», - припрошає всіх у гості Олександр. 

За матеріалами Агрореформи

02 серпня 2016 14:03
переглядів:
2665
Додати коментар
Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.

Анонси