Аграрію важливо раціонально використовувати пестициди та агрохімікати для збереження власного врожаюПерепади температури негативно вплинули на майбутню врожайність пізніх ярих культурЗворотній зв’язок із фермером: Група компаній UKRAVIT взяла активну участь у Днях поля по всій території УкраїниРинок м'яса в першому півріччі продемонстрував зростанняЯк обрати оптимальний протруйник?ТОП-7 фактів про сільське господарство ШвейцаріїКомпанія DuPont Pioneer Україна представила результати агрономічних дослідів кукурудзиСтрахування озимих культур від осінньої посухи – додаткова гарантія стабільностіІталія на смак: ТОП-6 найкращих фермерських ринківПравда про садівництво: як створити прибутковий бізнес?Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера 

Позиції України на світовому агроринку: проблеми і перспективи

AN_05.jpg

Незважаючи на те, що на сьогоднішній день агропромисловий комплекс України є одним з локомотивів економіки країни, а експерти називають його найбільш перспективною галуззю для інвестицій на найближчий час, проблем тут більш ніж достатньо. Крім застарілої матеріально-технічної бази і технологій виробництва сільгосппродукції за останні два роки вітчизняним аграріям, як і представникам інших секторів економіки, довелося пережити і труднощі соціально-економічного характеру - девальвація гривні, подорожчання палива, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Все це згодом призвело до підвищення собівартості української агропродукції. Тим часом, проведення реформ, пошук нових ринків збуту і впровадження інновацій зможуть закріпити позиції України на світових ринках продовольства.

Ключова проблема - підвищення собівартості виробництва сільгоспкультур

Однією з ключових проблем української аграрної галузі є постійне підвищення собівартості виробництва сільгоспкультур через нестабільність національної валюти. Так, за минулий рік собівартість вирощування зернових і зернобобових в порівнянні з 2014-м роком зросла з 119,41 грн / ц до 183,3. Значно «підросла» в ціні і така високорентабельна для українських аграріїв культура як соняшник - з 239,97 грн / ц до 361,4.

Майже вдвічі збільшилася собівартість вирощування сої - якщо середні витрати на 1 центнер врожаю в 2014 році становили 285,75 грн, то вже в минулому році цей показник становив 503,5 грн. Те ж саме стосується і ріпаку - в 2014 році собівартість його вирощування становила 269,66 грн / ц, а в 2015 р підскочила до 414,2 грн / ц.

Виходячи з даних показників стає зрозуміло, що підвищення гривневої рентабельності українського сільського господарства з 26,3% в 2014 р. до 45,7% в минулому році, вітчизняні аграрії практично не відчули, тому що її нівелювало зростання курсу долара по відношенню до національної валюти на 84%. Підтвердженням тому служить скорочення в минулому році індексу аграрного виробництва на 4,8%, незважаючи на аналогічне зростання ключових фінансових показників галузі роком раніше.

Занадто дорогі кредити недоступні аграріям

Доступ до кредитних ресурсів- ще один головний біль українських аграріїв. Адже через вищезгадану девальвацію і, як наслідок, підвищення видатків на проведення посівної, ремонт техніки, закупівлю ПММ, пестицидів і т.ін., фермери зіткнулися з гострою нестачею власних оборотних коштів. При цьому банки, як і раніше, неохоче кредитують малих і середніх фермерів із земельним банком менше 1 тис. га.

При цьому навіть якщо аграрію вдається отримати кредит у фінустанові, то він є занадто дорогим для нього, згодом «з'їдаючи» значну частину отриманого прибутку - процентна ставка в більшості банків коливається на рівні 20-25%.

Ситуацію могли б докорінно змінити, так звані, аграрні розписки вже апробовані в рамках пілотного проекту в кількох регіонах України. Відзначимо, що аграрна розписка прив'язана не до назви компанії або імені власника, який її видає, а до кадастрового номеру ділянки, на якому буде вирощений урожай, який є заставою. Це дозволяє убезпечити кредиторів, які можуть перевірити, чи не зазначено дану ділянку в інших агророзписках, потенційних орендарів даної ділянки і покупців продукції, які можуть перевірити, чи не є товар заставним.

У той же час, якщо з незалежних від сільгоспвиробника причин, тобто в разі форс-мажору, не вдалося зібрати урожай і сторони не домовилися про предмет застави, то боргові зобов'язання автоматично продовжуються ще на один маркетинговий рік. Якщо предмета застави не вистачає, то в заставу потрапляє урожай будь сільгосппродукції, який буде вирощений на даній земельній ділянці.

Ще одна проблема - кадри

Крім проблем суто економічного характеру викликом для українського АПК є і, як не дивно, дефіцит кваліфікованих кадрів.

Проблеми з кадрами в сільському господарстві виникають не тільки через відсутність інтересу у молоді до аграрної справи, асоційованої у них з найменш престижною професією, а й з-за низької якості підготовки в вузах. Представники галузі констатують, що агровузи готують теоретичних фахівців. У вузах немає ні викладачів, які можуть навчати роботі на новій техніці, ні цієї техніки.

При цьому агрокомпанії усіма силами намагаються залучити в сектор працездатних і талановитих людей. Основна тенденція на ринку праці в нинішніх реаліях - самонавчання персоналу. Майже кожна велика сільгоспкомпанія або компанія з переробки сировини змушена навчати найнятий персонал новим технологіям на новій техніці.

І якщо великі аграрні холдинги потенційно можуть вирішити кадрову проблему власними зусиллями, адже мають і матеріальні, і фінансові ресурси для цього, то середнім і малим сільгосппідприємствам, зі зрозумілих причин, зробити це досить складно.

Крім того, серед інших проблем, відзначається високий рівень ерозії, який мають майже 60% земель. Сьогодні майже 40% земель потребують проведення їх хімічної меліорації. Подальша екстенсивна експлуатація може призвести до суттєвої деградації галузі і втрати великої частини орних земель.

Основними напрямами реформи АПК повинні стати інновації і технологічне переоснащення

Експерти відзначають, що можливими напрямками, куди бізнес і держава повинні спрямувати спільні зусилля, в рамках проведення аграрної реформи для подолання проблем галузі мають бути:

- Технологічне переоснащення аграрних підприємств (особливо впровадження енергозберігаючих технологій);

- Створення підприємств зі зберігання і переробки продуктів сільського господарства;

- Відтворення родючості грунтів, розробка систем захисту ґрунтів від деградації;

- Вкладення в підготовку висококваліфікованих кадрів;

- Формування інфраструктури АПК;

-  Створення механізмів підтримки підприємств, які займаються впровадженням інноваційних технологій;

У випадку виконання цих основних кроків Україна не тільки закріпить свої основні позиції на світовому аграрному ринку, але й суттєво покращить свій  потенціал щодо довгострокових перспектив аграрної галузі.

 

 

 

Додати коментар
Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании текста

остані коментарі

Анонси