Олександр Марюхніч: “Якщо прагнеш змін – почни з себе”   Ринок зерна України: від експорту сировини до готової продукції     Як захистити врожай ріпаку озимого? Поради спеціаліста   VELES AGRO – український бренд європейської якості підкорює «Битву Агротитанів»     VELES AGRO ТЕХНІКА, ЩО ЛАМАЄ СТЕРЕОТИПИСубсидування - найбільш поширений шлях підтримки державою агрострахування в світіІсторія агроуспіху: DuPont PioneerЗахистити зібраний врожай від гризунів допоможуть ефективні родентициди від Групи компаній UKRAVITАнна Бабіч: Аби вижити в умовах непередбачуваного ринку, агрокомпаніям варто зрозуміти "силу багатьох"Компанія МАЇС презентувала оновлену лінійку гібридів кукурудзи під час семінару на ЧеркащиніАграрію важливо раціонально використовувати пестициди та агрохімікати для збереження власного врожаюПерепади температури негативно вплинули на майбутню врожайність пізніх ярих культурЗворотній зв’язок із фермером: Група компаній UKRAVIT взяла активну участь у Днях поля по всій території УкраїниРинок м'яса в першому півріччі продемонстрував зростанняЯк обрати оптимальний протруйник?ТОП-7 фактів про сільське господарство ШвейцаріїКомпанія DuPont Pioneer Україна представила результати агрономічних дослідів кукурудзиСтрахування озимих культур від осінньої посухи – додаткова гарантія стабільностіІталія на смак: ТОП-6 найкращих фермерських ринківПравда про садівництво: як створити прибутковий бізнес?Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера 

Позиції України на світовому агроринку: проблеми і перспективи

13 травня 2016
Переглядів:
2164
AN_05.jpg

Незважаючи на те, що на сьогоднішній день агропромисловий комплекс України є одним з локомотивів економіки країни, а експерти називають його найбільш перспективною галуззю для інвестицій на найближчий час, проблем тут більш ніж достатньо. Крім застарілої матеріально-технічної бази і технологій виробництва сільгосппродукції за останні два роки вітчизняним аграріям, як і представникам інших секторів економіки, довелося пережити і труднощі соціально-економічного характеру - девальвація гривні, подорожчання палива, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Все це згодом призвело до підвищення собівартості української агропродукції. Тим часом, проведення реформ, пошук нових ринків збуту і впровадження інновацій зможуть закріпити позиції України на світових ринках продовольства.

Ключова проблема - підвищення собівартості виробництва сільгоспкультур

Однією з ключових проблем української аграрної галузі є постійне підвищення собівартості виробництва сільгоспкультур через нестабільність національної валюти. Так, за минулий рік собівартість вирощування зернових і зернобобових в порівнянні з 2014-м роком зросла з 119,41 грн / ц до 183,3. Значно «підросла» в ціні і така високорентабельна для українських аграріїв культура як соняшник - з 239,97 грн / ц до 361,4.

Майже вдвічі збільшилася собівартість вирощування сої - якщо середні витрати на 1 центнер врожаю в 2014 році становили 285,75 грн, то вже в минулому році цей показник становив 503,5 грн. Те ж саме стосується і ріпаку - в 2014 році собівартість його вирощування становила 269,66 грн / ц, а в 2015 р підскочила до 414,2 грн / ц.

Виходячи з даних показників стає зрозуміло, що підвищення гривневої рентабельності українського сільського господарства з 26,3% в 2014 р. до 45,7% в минулому році, вітчизняні аграрії практично не відчули, тому що її нівелювало зростання курсу долара по відношенню до національної валюти на 84%. Підтвердженням тому служить скорочення в минулому році індексу аграрного виробництва на 4,8%, незважаючи на аналогічне зростання ключових фінансових показників галузі роком раніше.

Занадто дорогі кредити недоступні аграріям

Доступ до кредитних ресурсів- ще один головний біль українських аграріїв. Адже через вищезгадану девальвацію і, як наслідок, підвищення видатків на проведення посівної, ремонт техніки, закупівлю ПММ, пестицидів і т.ін., фермери зіткнулися з гострою нестачею власних оборотних коштів. При цьому банки, як і раніше, неохоче кредитують малих і середніх фермерів із земельним банком менше 1 тис. га.

При цьому навіть якщо аграрію вдається отримати кредит у фінустанові, то він є занадто дорогим для нього, згодом «з'їдаючи» значну частину отриманого прибутку - процентна ставка в більшості банків коливається на рівні 20-25%.

Ситуацію могли б докорінно змінити, так звані, аграрні розписки вже апробовані в рамках пілотного проекту в кількох регіонах України. Відзначимо, що аграрна розписка прив'язана не до назви компанії або імені власника, який її видає, а до кадастрового номеру ділянки, на якому буде вирощений урожай, який є заставою. Це дозволяє убезпечити кредиторів, які можуть перевірити, чи не зазначено дану ділянку в інших агророзписках, потенційних орендарів даної ділянки і покупців продукції, які можуть перевірити, чи не є товар заставним.

У той же час, якщо з незалежних від сільгоспвиробника причин, тобто в разі форс-мажору, не вдалося зібрати урожай і сторони не домовилися про предмет застави, то боргові зобов'язання автоматично продовжуються ще на один маркетинговий рік. Якщо предмета застави не вистачає, то в заставу потрапляє урожай будь сільгосппродукції, який буде вирощений на даній земельній ділянці.

Ще одна проблема - кадри

Крім проблем суто економічного характеру викликом для українського АПК є і, як не дивно, дефіцит кваліфікованих кадрів.

Проблеми з кадрами в сільському господарстві виникають не тільки через відсутність інтересу у молоді до аграрної справи, асоційованої у них з найменш престижною професією, а й з-за низької якості підготовки в вузах. Представники галузі констатують, що агровузи готують теоретичних фахівців. У вузах немає ні викладачів, які можуть навчати роботі на новій техніці, ні цієї техніки.

При цьому агрокомпанії усіма силами намагаються залучити в сектор працездатних і талановитих людей. Основна тенденція на ринку праці в нинішніх реаліях - самонавчання персоналу. Майже кожна велика сільгоспкомпанія або компанія з переробки сировини змушена навчати найнятий персонал новим технологіям на новій техніці.

І якщо великі аграрні холдинги потенційно можуть вирішити кадрову проблему власними зусиллями, адже мають і матеріальні, і фінансові ресурси для цього, то середнім і малим сільгосппідприємствам, зі зрозумілих причин, зробити це досить складно.

Крім того, серед інших проблем, відзначається високий рівень ерозії, який мають майже 60% земель. Сьогодні майже 40% земель потребують проведення їх хімічної меліорації. Подальша екстенсивна експлуатація може призвести до суттєвої деградації галузі і втрати великої частини орних земель.

Основними напрямами реформи АПК повинні стати інновації і технологічне переоснащення

Експерти відзначають, що можливими напрямками, куди бізнес і держава повинні спрямувати спільні зусилля, в рамках проведення аграрної реформи для подолання проблем галузі мають бути:

- Технологічне переоснащення аграрних підприємств (особливо впровадження енергозберігаючих технологій);

- Створення підприємств зі зберігання і переробки продуктів сільського господарства;

- Відтворення родючості грунтів, розробка систем захисту ґрунтів від деградації;

- Вкладення в підготовку висококваліфікованих кадрів;

- Формування інфраструктури АПК;

-  Створення механізмів підтримки підприємств, які займаються впровадженням інноваційних технологій;

У випадку виконання цих основних кроків Україна не тільки закріпить свої основні позиції на світовому аграрному ринку, але й суттєво покращить свій  потенціал щодо довгострокових перспектив аграрної галузі.

 

 

 

13 травня 2016 12:56
переглядів:
2164
Додати коментар
Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.

Анонси