Олександр Марюхніч: “Якщо прагнеш змін – почни з себе”   Ринок зерна України: від експорту сировини до готової продукції     Як захистити врожай ріпаку озимого? Поради спеціаліста   VELES AGRO – український бренд європейської якості підкорює «Битву Агротитанів»     VELES AGRO ТЕХНІКА, ЩО ЛАМАЄ СТЕРЕОТИПИСубсидування - найбільш поширений шлях підтримки державою агрострахування в світіІсторія агроуспіху: DuPont PioneerЗахистити зібраний врожай від гризунів допоможуть ефективні родентициди від Групи компаній UKRAVITАнна Бабіч: Аби вижити в умовах непередбачуваного ринку, агрокомпаніям варто зрозуміти "силу багатьох"Компанія МАЇС презентувала оновлену лінійку гібридів кукурудзи під час семінару на ЧеркащиніАграрію важливо раціонально використовувати пестициди та агрохімікати для збереження власного врожаюПерепади температури негативно вплинули на майбутню врожайність пізніх ярих культурЗворотній зв’язок із фермером: Група компаній UKRAVIT взяла активну участь у Днях поля по всій території УкраїниРинок м'яса в першому півріччі продемонстрував зростанняЯк обрати оптимальний протруйник?ТОП-7 фактів про сільське господарство ШвейцаріїКомпанія DuPont Pioneer Україна представила результати агрономічних дослідів кукурудзиСтрахування озимих культур від осінньої посухи – додаткова гарантія стабільностіІталія на смак: ТОП-6 найкращих фермерських ринківПравда про садівництво: як створити прибутковий бізнес?Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера 

Молочні ріки, експортні береги…По бороді текло, а в роті сухо було!

28 квітня 2016
Переглядів:
9380
jarmakagronews.jpg

Що реально може зробити держава, щоб допомогти заробляти малому і середньому сільгоспвиробнику? Яка продукція вітчизняних виробників користується попитом на світовому молочному ринку? Як підняти ефективність українських молочних виробництв? І що доцільно зробити, щоб податкова система працювала не проти дрібних виробників, а навпаки? Про це в інтерв’ю AgroNews розповів Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту ФАО та керівник Українського молочного проекту ФАО/ЄБРР.

Agronews: Світовий молочний ринок, як відомо, зараз перебуває в стані кризи, викликаної, в тому числі, перевиробництвом молока. Нещодавно в країнах ЄС було озвучено пропозицію про виділення 500 млн. євро на виплати європейським фермерам за так зване недовиробництво молока, що на думку експертів допомогло б стабілізувати ситуацію на ринку. В Україні перевиробництво молока - також є проблемою, через що на ринку виникає дисбаланс між попитом і пропозицією. Які заходи Ви вважаєте першочерговими для збалансованості ринку? Чи можливо у нас апробувати такий європейський досвід, ввівши систему дотацій за недовироблення, запропоновану в країнах ЄС?

Андрій Ярмак: Звичайно що в умовах України це нереально. Навіть ментально у нас зараз кожен аграрний міністр, як, до речі, і в радянські часи, намагається відзвітувати про максимальні врожаї, надої, голови, і т.п., а говорити про зниження виробництва, та ще за це й платити гроші з бюджету – ні, це малоймовірно. Ну й грошей немає, звичайно.

Що реально зробити? А тут вже треба вирішувати, що зараз для нас важливо: вилікувати симптом чи причину проблеми. В ЄС дійсно «озвучили пропозицію». Але не факт, що виділять. Я думаю, що вони будуть це довго обговорювати, чекаючи поки на ринку відбудеться природним чином відбір найбільш ефективних виробників, а менш ефективні підуть з цього бізнесу. Потім стабілізується і підніметься ціна, і питання може бути знято.

Скільки в Україні ефективних виробників молока? Згідно моїх оцінок – близько 120 відносно сучасних молочних виробництв по країні можна віднести до таких, що є ефективними. Це лише близько 5%! Це ті, хто має надій на рівні 7,5 та більше. Решта – це фактично, за умов існуючих цін, збиткові господарства. Отже, вирішити власне проблему можна лише двома шляхами: 1) піднявши ціну, 2) підвищивши ефективність.

Чи можна підняти ціну? Звичайно можна! Для цього потрібно активніше шукати ринки збуту за кордоном, та виробляти більш якісну продукцію ефективніше. І, так само, працювати над розвитком внутрішнього ринку, та створювати продукти, які б користувалися довірою споживачів. Ще один варіант – кооперація. Тоді маржа переробника буде лишатися у фермера, і він збільшить дохід. Що тут може зробити держава? Держава може:

1.Створити нормальне кооперативне законодавствуо, наприклад, подібне до того, що існує в США (бо там також масштаби бізнесу схожі);

2.Може активізуватироботу торговельних місій через мережу МЗС та активізувати переговори про лібералвзацію торгівлі з різними країнами через Мінекономрозвитку;

3.Поліпшити інвестиційний клімат в державі, що призведе до нових інвестицій в якіснішу переробку;

4.Сприяти зміцненню системи гарантування безпечності продуктів харчування та законодавчо зробити невигідним фальсифікацію молочних продуктів;

«Фактично, той експорт кормового зерна та протеїнових шротів, яким ми так пишаємося, це сотні мільйони недоотриманих коштів на експорті молока та м’яса»

Однак, це не знімає необхідності вирішувати проблему №2. Ефективність молочних господарств підвищується, як відомо, завдяки технологічному переоснащенню. Це величезні капітальні інвестиції. Тому варто сприяти як передачі знань, так і залученню компаній та експертів, які б займалися технологічними інноваціями в Україні. Необхідно сприяти розвитку агроосвіти, бо без людей інновації неможливі. Потрібно створювати програми здешевлення кредитних ресурсів для ефективних виробників тваринницької продукції, бо, фактично, той експорт кормового зерна та протеїнових шротів, яким ми так пишаємося, це сотні мільйони недоотриманих коштів на експорті молока та м’яса.

Симптом лікувати теж можна – наприклад, можна через інтервенційні закупівлі зняти надлишок сухого молока та масла влітку, коли у нас іде «велике молоко» і продати його назад взимку, коли у підприємств є певний дефіцит сировини. Але для цього також потрібні кошти. Відсутність тимчасової підтримки також коштує дорого, бо ми втрачаємо можливості. З іншого боку кризова ситуація дозволяє досить швидко оптимізувати галузь за рахунок виходу з бізнесу неефективних виробників. 

  

«Доцільно в купі з законом про встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко приймати закон про однопартійну систему в країні та відновлення радянської влади»

Agronews: Хотілося б дізнатися Ваше ставлення до введення мінімальних закупівельних цін на молоко в Україні. Як відомо, ряд нардепів лобіюють прийняття спеціального закону, в той же час представники профільних асоціацій виступають проти. Чого ж все таки в цьому заході більше - політики чи економіки?

Андрій Ярмак: Економіки в цьому взагалі немає. Я думаю, що навіть ті відверті популісти, що просувають подібні ідеї, це чудово розуміють. Прикро, що цього не розуміють прості люди, селяни. Я думаю, що доцільно в купі з законом про встановлення мінімальних закупівельних цін на молоко приймати закон про однопартійну систему в країні та відновлення радянської влади. Вибачте, але про такі ініціативи в 21му столітті говорити інакше як іронічно не виходить. Такі підходи – це прямий крок для зруйнування економіки країни, яке почнеться з того, що молоко у селян купувати взагалі по жодній ціні не будуть, бо воно коштує стільки, скільки коштує – ціну визначає ринок. 

Agronews: У минулому році на європейський ринок вийшли 10 українських молочних компаній, за інформацією МінАПК. Сигнал безумовно хороший, але поки що, для такої країни як Україна, необхідно визнати, що це крапля в морі. Як Ви вважаєте, масове освоєння українськими молочниками світових експортних ринків - це всього лише питання часу, або ж на проблему варто дивитися ширше, і все залежить від того, наскільки українське молоко доведе свою конкурентоспроможність з іншими виробниками?

Андрій Ярмак: Ні, 10 компаній не вийшли на ринок. І шість компаній ще не вийшли (бо насправді там 6 компаній і 10 заводів отримали єврономери). Їм поки що дозволили зробити перший крок. Зроблять вони його чи ні – це вже залежить від них, від активності їхніх маркетингових зусиль. Ринок ЄС є дуже конкурентним, але він також є привабливим, завдяки стабільності та платоспроможності. Крім того не варто забувати, що там мешкає близько 7-10 млн. громадян з країн, що раніше входили до СРСР (не беручи навіть до уваги три прибалтійські країни, що вже є членами ЄС). Тому знайти там свою нішу точно можна. Питання дійсно лише в часі, та в тому, наскільки швидко наші молочники змінять підходи до маркетингу та просування власної продукції. Ну й, звичайно, для цього потрібна ефективність всього ланцюжка – від виробництва до переробки, логістики та реалізації. 

«Наші виробники врешті починають орієнтувати виробництво на споживача, а не просто продавати те, що вони виробляють»

Agronews: Як експерт, Ви могли б назвати ті товарні позиції, запропоновані українськими виробниками, які користуються попитом на світовому молочному ринку?

Андрій Ярмак: Поза межами країн СНД ми торгуємо переважно сухим знежиреним молоком та маслом. Тобто, так званими, біржовими товарами. Останнім часом активно почала розвиватися торгівля цільномолочними ультрапастерізованими продуктами та молоковмістними продуктами (продукти на основі молока з додаванням рослинних жирів). Насправді такі продукти більше підходять споживачам в країнах з теплим кліматом, і для тих, де є проблеми з холодною логістикою. Тому це вже крок вперед, бо наші виробники врешті починають орієнтувати виробництво на споживача, а не просто продавати те, що вони виробляють.

«Молочний бізнес генерує для агробізнесу щотижневу виручку, а вирощування зернових, наприклад, дає виручку раз на рік. Тому корова – це свого роду фінансист агробізнесу. А зерно та олійні – це фінансові інвестори»

Agronews: Як довго українські виробники молока будуть знаходиться в стані перманентної кризи? Все залежить від ситуації на світових ринках або ж проблеми треба шукати всередині країни?

Андрій Ярмак: Я не згоден, що вони знаходяться в стадії перманентної кризи. Поточна криза триває два роки. До цього рівень доходів виробників молока в Україні протягом кількох років був дуже пристойним. Але поточна криза робить їх міцнішими і ефективнішими. Тому, коли вона закінчиться, а вона закінчиться, вони будуть заробляти ще більше, ніж раніше.

Молочний бізнес розрахований на цикл 15-20 років. З цих 20 років, як мінімум 5-6, будуть роками з низькими цінами на молоко. Всі ринки мають певну циклічність. Але в цілому прибутковість подібного бізнесу, за умови ефективної його організації, буде лишатися високою.

Крім того, не варто забувати, що молочний бізнес генерує для агробізнесу щотижневу виручку, а вирощування зернових, наприклад, дає виручку раз на рік. Тому корова – це свого роду фінансист агробізнесу. А зерно та олійні – це фінансові інвестори, бо більшість сучасних молочних комплексів збудовано завдяки високим прибуткам, що були отримані в цих сегментах агробізнесу.

Agronews: Які закони, на Ваш погляд, має прийняти держава, щоб допомогти заробляти малому і середньому сільгоспвиробнику?

Я думаю, що держава повинна побудувати для початку дороги в сільську місцевість, та забезпечити зв'язок, інтернет, тощо. Тоді там можна буде говорити про бізнес. Також дуже важливо спростити процедури отримання дозволів на будівництво, всі процедури, пов’язані з підключенням до електромереж, до каналізації, водопроводів, і т.п. і т.д. Звичайно, дуже важливо, щоб контакт з чиновником при реєстрації, створенні та веденні бізнесу був зведений до нуля, або до необхідного мінімуму, а всі дозвільні процедури та сплата податків були простими та прозорими. Маючи такі умови, люди будуть створювати підприємства, платити податки та розвивати села. Спеціальні закони для цього не конче потрібні.

Agronews: На Ваш погляд, в Україні провалилися реформи у сфері АПК?

Андрій Ярмак: Я думаю, що якщо в якійсь галузі й були реформи, то вони були в АПК. Але це на фоні відсутності реформ в інших галузях. Звичайно хотілося б значно більшого, однак значна частина проблем АПК лежить поза межами компетенції галузевого міністерства. Інвестиційний клімат держави, фінансова система, податкова система, корупція, судова система, відсутність доріг, слабка інфраструктура, невикористання Дніпра та інших річок, тощо – все це об’єктивні чинники, які негативно впливають на агробізнес.

Agronews: Як Ви вважаєте, є прогрес у пошуку нових ринків збуту української продукції за 2014-2015 рік?

Андрій Ярмак: Він є, звичайно. Адже цифри говорять самі за себе – ми збільшуємо експорт, експортуємо в більшу кількість країн, наші дипмісії починають відповідати на імейли з запитами від бізнесу, наші експортери активно беруть участь в торговельних місіях, вивчають світ та споживачів. Звичайно, за 1 день чи 1 рік неможливо змінити стару систему, але прогрес є,проте я особисто дуже б хотів, щоб ми рухалися швидше.

«Перехід на загальну систему оподаткування підвищить рівень корупції, збільшить витрати на адміністрування податків та не обов’язково призведе до зростання надходжень до бюджету»

Agronews: Податки повинні не пригнічувати, а розвивати бізнес с/г виробників. Сьогодні і наші читачі-аграрії, і представники профільних асоціацій, і багато хто з експертів скаржаться на останні прийняті податкові зміни. На Ваш погляд, що треба зробити, щоб податкова система працювала не проти дрібних виробників, а навпаки?

Андрій Ярмак: Система з фіксацією с/г податку за 1 га землі була стимулюючою. Вона повністю виключала корупцію та можливість ухиляння від сплати податку. Адміністрування податку не коштувало державі практично нічого. Держава мала можливість чітко прогнозувати об’єми надходження податку за цим джерелом і ефективно змінювати їх (просто підвищивши відсоток, наприклад). Крім того, с/г підприємствам не потрібно було утримувати великий штат бухгалтерів та постійно спілкуватися з податківцями. Ті, хто отримував більше з 1 га, тобто ефективніше використовував землю, а це, як правило, дрібні та середні виробники, що займаються виробництво більш високовартісних продуктів (овочі, фрукти, ягоди, тощо), сплачували менший відсоток податків. Отже було вигідно ефективно використовувати землю. Єдина проблема при цьому – оподаткування видів с/г. виробництва, що не прив’язані до земельної площі, таких як тваринництво, наприклад. Але й тут все можна було досить легко вирішити. Перехід на загальну систему нівелює всі ці переваги, підвищить рівень корупції, збільшить витрати на адміністрування податків, створить необхідність взяти на роботу більше податкових інспекторів (а ми хочемо скоротити ніби кількість чиновників) та не обов’язково призведе до зростання надходжень до бюджету, адже доходи більше не будуть показувати як раніше. У сільському господарстві зробити це не так вже й важко. 

Катерина Звєрєва, AgroNews.ua 

 

 

 

28 квітня 2016 14:16
переглядів:
9380

остані коментарі

Анонси