Споживчий ринок потребує гарбузового насіння та олії

31 березня 2014
Переглядів:
40507
2b228affbb905154077a482ca1b3b7f3.jpg

Знаєте, що зараз найвигідніше вирощувати? Гарбузи! Я багато якими культурами займаюсь, але гарбуз найрентабельніший, – твердить фермер з Полтавщини Олег Сирота. – От зараз створюють молочні кооперативи. Це добре. Але гарбузові значно вигідніші. А найкраще їх взагалі поєднати, тоді буде безвідходне виробництво. Насіння на продаж, а м’якоть з’їсть худоба.

Усе на експорт

«Та кому ж стільки тих гарбузів треба?», – подумаєте ви. Багато кому. Насамперед нам, звичайним українцям, які все більше споживають чищеного насіння. Тож компанії-виробники тепер пропонують не тільки всілякі горішки і соняшникове насіння, а й у значній кількості гарбузового. Його використовують у фармацевтиці, кондитерській промисловості, для хлібопечення, основну ж масу переробляють на олію – надзвичайно корисний і дорогий продукт. В Україні, щоправда, насінна й олія ще мало поширені, а от за кордоном дуже популярні. Є в нас і переробні заводи, але левова частка гарбузового насіння таки експортується до Європи.

Найбільші партії вирушають до Австрії – вона постачає у країни ЄС 80 відсотків «чорного золота» – так через темний, майже чорний колір і високу ціну називають гарбузову олію, адже 250 грамів цієї продукції коштує 100 гривень. – Останні два роки відчувається великий дефіцит сировини. По-перше, підводила погода – були засухи і врожай видавався не дуже, а крім того, кожного року попит зростає, – пояснили на підприємстві Kasap, яке займається виробництвом гарбузової олії. – Зараз ціна досить висока – за кілограм дають 2-3 долари.

Беріть насіння, тільки вирощуйте

Щоправда, селянам продати за такою ціною важко, перекупники, які восени об’їжджають села, дають значно менше. А от фермери та кооперативи, які можуть сформувати великі партії, продають дорожче. Деякі примудряються знайти покупців за кордоном – через Інтернет. Щоб забезпечити себе якісною сировиною, чимало переробних підприємств самі заохочують селян вирощувати гарбузи – продають (або навіть роздають) їм насіння певного сорту, часто допомагають зі збиральною технікою (єдина умова – господарства повинні знаходитися неподалік), а потім закуповують продукцію. Так роблять, наприклад, українські представники австрійських фірм, а потім приймають мокре насіння за ціною приблизно по 5-6 грн за кілограм. Зараз вони працюють у Рівненській, Житомирській та Вінницькій областях.

Іноземці мають власні потужні склади та переробку, тому зацікавлені в якісній сировині та збільшенні посівних площ. На Сході та Півдні подібне практикують й українські компанії. – Гарбуз на насіння – справді вигідна культура, але перш ніж братися за його промислове вирощування, треба знайти, куди збувати. Бо, хоч попит і великий, виробникам потрібно вийти на покупця заздалегідь, – застерігають в Інституті баштанництва та овочівництва. – Було таке, що фермери купували у нас якісний посадковий матеріал, потім питали, чи знаємо ми, куди продати. Ні, не знаємо.

Кому гроші, кому ласощі

Олег Сирота гарбузами займається 8 років, засіває до сотні гектарів. Каже, проблем практично ніяких – культура у вирощуванні проста, шкідників та хвороб у неї майже нема. Єдине, чого вимагає – достатньої кількості вологи. Для збирання врожаю та відокремлення м’якоті від насіння є спеціальна техніка – вручну навіть 1 га важко обробити. Причому комбайни ці є різних видів, кілька, досить непоганих, виробляють в Україні. У господарстві Олега Михайловича гарбузи в машину для переробки скидають вручну, але, за словами підприємця, для збирання гарбузів є спеціальний пристрій – це велике колесо з шипами (метр-півтора в діаметрі), яке чіпляється до комбайна для переробки гарбузів. Коли трактор їде, гарбузи наколюються на шипи, а потім скочуються по спеціальному транспортеру в комбайн. Машина розбиває гарбуз, відокремлюючи насіння від м’якоті. Насіння складається у мішок, а м’якоть викидається на землю. Чіпляють такий комбайн до трактора. До речі, є спритники, які з м’якоті також прибуток отримують.

Для цього вони приєднують до комбайна причеп таким чином, щоб м’якоть потрапляла до нього. Або збирають цілі гарбузи в одне місце і там їх подрібнюють і скидають у силосні ями. У ній гарбуз добре зберігається аж до весни. Кажуть, після таких ласощів худоба вже на жом дивитися не хоче. На 1 га треба 4,5-5 кг насіння, вартість його, залежно від сорту, – 100-200 гривень. Двічі треба просапати. На посів та обробіток одного гектара в середньому витрачається 4 тис. гривень. Так-таки у середньому виходить 600 кг сухого насіння з гектара по 25-30 гривень. Тож загальний прибуток – 15-18 тис. гривень.

Гарбуз по науці

– Вирощувати гарбуз можна по всій Україні, він краще за кавун і диню переносить нестачу світла, але серед усіх баштанних рослин найбільш вибагливий до вологи в повітрі і ґрунті, – розповідає завідувач лабораторії селекції гарбузових культур ІОБ НААН, кандидат сільськогосподарських наук Оксана Сергієнко. За її словами, потенційна врожайність плодів гарбуза сягає 50-80 т/га, насіння – 500-800 кг/га. СОРТИ. Найпопулярніші в Україні сорти гарбуза великоплідного: Валок, Світень, Народний, Волжський сірий, Рекорд, для яких характерним є біле, середнього і великого розміру насіння вельми привабливе на вигляд. Для Півночі України (Сумська, Чернігівська обл.) краще добирати ранньостиглі сорти гарбуза твердокорого – Український багатоплідний, Мозоліївський-15 та Лель з жовто-кремовим насінням середнього розміру.

Також підійде Гамлет, насіння якого голе (без оболонки). Насіння великоплідних Славути, Ждани, Ювілею (гладеньке світло- коричневе) та гарбуза мускатного підвиду найкраще підходить для виробництва високоякісної гарбузової олії. Вміст каротину в ній досягає 8 мг/100 г, тоді як у білому насінні він майже вдвічі менший. Ґрунти.

Гарбуз потребує легко- та середньосуглинкових чорноземів із рН 6-7. Малопридатні для нього важкі суглинки. У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих – на схилах, більш забезпечених вологою. Попередники. Найкращим у польових сівозмінах є пшениця озима після чорного удобреного пару; добрими – кукурудза на силос, багаторічні трави (особливо бобові); допустимі – ячмінь, пшениця яра та інші однорічні зернові; небажані – кукурудза на зерно і суданська трава.

В овочево-кормових сівозмінах добрими попередниками вважаються цибуля, горох овочевий, ранні помідори і картопля; поганими – коренеплідні та всі рослини з родини гарбузових (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною залишається і монокультура гарбуза. Висівати гарбуз по гарбузу та по інших баштанних можна не раніше, ніж через 4-5 років. Добрива. В Степу вносять не менше 20-30 т/га свіжого або 10-15 т/га перепрілого гною, в Лісостепу – 30-40 т/га гною, або 20-30 т/га перегною.

Рекомендовані дози мінеральних добрив в Степу N45-60P60K45-60, в Лісостепу – N60P60K60. Всю дозу органічних і фосфорно-калійних добрив вносять під оранку, азотні – під весінню культивацію (100 %) або вроздріб (50% навесні під культивацію, 50% – у підживлення). Сіють гарбуз, коли грунт на глибині 8-10 см прогріється до 10-12 градусів. В Степу – в 2-3 декаді квітня, в Лісостепу – у 1-2 декаді травня. Якщо сівбу провести в холодний грунт, насіння може загинути. Висівають завглибшки 7-8 см, але обов’язково у вологий шар. У дні з сухою погодою посіви коткують до та після сівби. Посадки потребують не менше трьох міжрядних обробітків до змикання огудини та 2-3 ручних прополювання. Захист. Гарбуз в Україні може вражатися хворобами і шкідниками. Із гризучих особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння і пошкоджують корінці молодих рослин.

Подібної шкоди завдає і гусінь різних видів совок (підгризаючих, стеблових). Серед профілактичних обов’язковими є використання здорового та очищеного від бур’янів посівного матеріалу, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур’янів на посівах і узбіччях доріг. Слід застосовувати сівозміни та обробіток ґрунту. Іноді необхідний і хімічний захист. Збирання має відбуватися через 60-110 діб від початку зав’язування, коли спостерігається часткове або повне опробковіння плодоніжки, кора стає твердою і на ній з’являється характерне для сорту забарвлення, у суху і теплу погоду до настання приморозків, за один прийом. Виділене насіння не потребує бродіння. Його відразу ретельно відмивають водою (краще проточною) на решетах.

Просушують від 2 до 5 діб природнім сонячно-повітряним способом, розстеливши шаром не товщим за 5 см. Найбільш розповсюджений тепловий спосіб. Насіння завантажують на повітряно-роздільну сітку і продувають теплим повітрям знизу до верху за температури 35-38 градусів до кондиційної вологості (10%). Після сушіння його звільняють від плівки на шліфувальних машинах і проводять машинне сортування. Зберігати насіння належить при температурі 10-12 градусів та відносній вологості повітря 50-70%, або в герметичній тарі.

 

Інна Погорєлова

31 березня 2014 13:26
переглядів:
40507
Додати коментар
14 + 2 =
Решите эту простую математическую задачу и введите результат. Например, для 1+3, введите 4.

остані коментарі