Аграрію важливо раціонально використовувати пестициди та агрохімікати для збереження власного врожаюПерепади температури негативно вплинули на майбутню врожайність пізніх ярих культурЗворотній зв’язок із фермером: Група компаній UKRAVIT взяла активну участь у Днях поля по всій території УкраїниРинок м'яса в першому півріччі продемонстрував зростанняЯк обрати оптимальний протруйник?ТОП-7 фактів про сільське господарство ШвейцаріїКомпанія DuPont Pioneer Україна представила результати агрономічних дослідів кукурудзиСтрахування озимих культур від осінньої посухи – додаткова гарантія стабільностіІталія на смак: ТОП-6 найкращих фермерських ринківПравда про садівництво: як створити прибутковий бізнес?Без агрострахування неможливо отримати доступ до кредитування Як найкраще підготувати землю до весняної посівної Угорський досвід для українського АПК ДПЗКУ вже заготовила 2,5 млн тонн збіжжя з початку 2016/2017 МР Генетика як рушій прогресу Як обрати надійного страхового партнера 

Нова технологія вирощування помідорів

05 березня 2014
Переглядів:
32050
xn--80ahnajqy6av.jpg

За багато років городництва я випробував сотні сортів томатів, перців, баклажанів. Поступово склалася і власна технологія вирощування, якою мені захотілося поділитися.

Розсади вирощую багато – не лише для себе і родичів, а й на продаж. На базар не ношу, бо розбирають її просто вдома. Сію у парник (2,5х4,5 м) і ящички. Для ґрунтосуміші беру дві частини землі з луків, заготовленої ще з осені (з кротовин, можна з-під багаторічних трав, але ні в якому разі не з городу!), додаю 1 частину коров’ячого перегною-сипцю, 0,5 частини піску і 0,5 частини торфокрихти (багато її не можна, сушить ґрунт у парнику), кілька жмень деревного попелу (нейтралізує кислотність ґрунту, бо за високої кислотності збільшується активність ґрунтових грибків, проростки стають слабкими і можуть захворіти).

Потім обробляю ґрунт окропом, ставлю металеві дуги, а зверху натягую плівку. Через кілька днів ґрунт добре прогрівається, починає парувати, а значить, можна сіяти. Зазвичай мої парники повністю готові до сівби до свята Явдохи (14 березня). Після 15 березня вже висіваю високорослі сорти помідорів і баклажанів. Пізніше (можна і до кінця місяця) – низькорослі супер-ранні і ранні сорти. Будь-яке насіння висіваю тільки сухим! Це пов’язане з тим, що користуюся лише насінням власного виробництва, в якому впевнений. А куплене чи отримане за обміном обов’язково замочую у розчині – 1 ч. л. натурального меду на 1 стакан води. А потім барботую.

Краще за стимулятори

 Барботування означає витримку насіння у воді, в яку нагнітається повітря. Для цього потрібна вузька пляшка з-під мінеральної води на 1,5 літра – дно відрізається, а в пробку вставляється трубочка, що приєднується до акваріумного компресора. Воду беру снігову або дощову. Насіння в марлевих пакетиках з помітками сортів засипаю у воду, попередньо включивши компресор. Пакетики починають рухатись угору-вниз. І так кілька годин. Треба зауважити, що насіння дуже добре відгукується на цю процедуру. Схожість, енергія проростання і росту підвищуються у кілька разів. Потреба у стимуляторах відпадає.

Такий приклад: сухе насіння моркви сходить на 18-20 день, а після кількох годин барботування – на 6-8 день. Є різниця? Авжеж! Сам перевірив. Помідори барботую майже добу, і на деяких насінинах відразу видно накльовування. Перці і баклажани витримую півтори-дві доби. Дуже важливо врахувати ряд особливостей цього способу підготовки насіння. Пляшка повинна бути вузькою, щоб повітря проходило через усю товщу води. Заповнювати пляшку водою слід на 2/3. Температура в кімнаті має бути 20-22 градуси. Після барботування насіння помідорів, перців, баклажанів висіваю в ящички в хаті по 10-20 насінин кожного сорту.

І знаєте, що я помітив і чим хочу поділитися? Чудові врожаї виходять з насіння північних областей України, Росії, Білорусі вже першого року вирощування, а сорти, одержані з півдня, розгойдуються лише на другий-третій рік і вже з насіння, зібраного мною. (Оцінку сорту даю лише на другий-третій рік. Тоді і вирішую: залишати його собі чи вибраковувати). Таку різницю у поведінці вихідців з півдня і півночі відзначаю з року в рік. Для мене це є загадкою. Саме тому я останніми роками більше товаришую з «сибіряками» – сортами агрофірми «Сибірський сад».

Шаманимо навколо сходів

Коли висіваю насіння в парники чи ящички, то присипаю тією ж ґрунтосумішшю шаром не більше 1 см, але просіяною через дрібне решето. Потім поливаю все теплим рожевим розчином марганцівки й одразу накриваю плівкою (ящички ставлю у хаті біля котла опалення). Через 4-5 днів з’являються рівненькі стрічечки сходів помідорів. Баклажани і перці сходять довше. І з цього дня починаю ретельно слідкувати за температурою в парнику. Ящички ставлю на підвіконня. В сонячні дні, особливо опівдні, накриваю їх старим тюлем – від можливих опіків. Тільки-но з’являються на сіянцях перші справжні листочки, потроху відкриваю плівку на парниках з боків – починається загартування рослин. Надалі вдень знімаю плівку взагалі.

Тож моя розсада не витягується, набуває густого зеленого кольору. В кімнаті ящички з розсадою перші два дні підсвічую цілодобово лампами денного світла. В подальші дні – лише по 15-16 годин і тільки у похмурі. При вирощуванні розсади в кімнаті вона часто-густо витягується. Щоб уникнути цього, у сонячні дні виношу ящички у засклену веранду, а в теплі – на двір і ставлю на стіл біля хати. Розсаду в парниках і ящичках ніколи не підживлюю, вистачає поживних речовин з ґрунтосуміші.

Як поїти?

Молоденька розсада не любить переливів. Це призводить до загнивання ростків, появи на поверхні ґрунту плісняви, а то й «лиха» розсади – чорної ніжки, яка за добу може згубити всі рослини. Поливаю лише у сонячні дні теплою водою, в яку вкидаю кілька кристаликів марганцівки або на кінчик ножа гумат натрію, розведеного в літрі води. В похмурі дні не поливаю, навіть коли ґрунт підсох і рослинки підв’яли.

Тим, хто вирощує розсаду в стаканчиках, легше: стаканчики можна поставити в тарілку з водою, і коли ґрунт потемнішає до половини стаканчика, означає, що наситився водою. Тож стаканчик час витягнути з води, але ж слідкувати, щоб зверху ґрунт був сухим. Це і є гарантія того, що у вас чорної ніжки не буде.

Пікіровка в тунелі

Десь приблизно 15-20 квітня всі сіянці починаємо пікірувати в плівкові тунелі. Їх у мене 6, шириною 2 метри і довжиною 8-10 м. Потім усю розсаду поливаю теплою водою з розчином Ем-технології в концентрації 1:1000. А для кращого й швидшого приживлення розсади в перші дні, якщо вони надто сонячні, тунелі зверху по плівці накриваю брезентом. Уже через тиждень розсада починає швидко йти у ріст. За теплої, сонячної погоди відкриваю плівку з боків, згодом взагалі на день знімаю, а накриваю лише на ніч.

У тунелях розсаду також не підживлюю, бо з осені вже все зробив: ґрунт перекопав, додав перегній коров’ячий, деревний попіл, торфокрихту. Поливи проводжую теплою водою з Ем-технологіями. Перед висаджуванням розсади на постійне місце, десь за тиждень, залишаю тунелі відкритими й уночі. Тож розсада виходить з дитячого віку чудово загартованою, темно-зеленою, з товстими стеблами й міцною кореневою системою. Тут є свої закони, які городник має засвоїти: щоб узяти – потрібно покласти.

05 березня 2014 07:00
переглядів:
32050
Додати коментар
Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании текста

остані коментарі